Місто — складний механізм, бо в його межах мають вживатися часом дуже різні люди з різними інтересами. Хтось любить тишу, а хтось — гучні концерти, хтось їздить лише на автомобілі, а хтось — тільки велосипедом. Хтось бігає й бере участь у міських забігах, а хтось — обурюється й скаржиться на бігунів.
Кандидатка соціологічних наук, викладачка КНУ імені Тараса Шевченка Алла Петренко-Лисак міркує про те, чому усі містяни мають право влаштовувати події в центрі міста й підказує, як зробити їхню організацію комфортнішою для всіх.
Хто має право на місто?
Право на міський простір мають всі, хто в цей простір потрапляє, в ньому перебуває, працює, відпочиває, навчається, гуляє, зрештою — живе. Гості і мешканці – всі мають право на місто. Однак варто пам’ятати, що це право має свої формати: правила та обмеження, які є результатом домовленостей – гласних та негласних.
Точкою напруження у їхній взаємодії виступає прагматичний інтерес кожної групи: влада хоче контролю і слухняності, бізнес – прибутків, а мешканці – безпеки та комфорту.
Диявол в деталях
Здавалось, коли адміністрація міста дає дозвіл бізнесу чи громаді міста на проведення міської публічної акції (марафону, ярмарку, концерту тощо), а містяни отримують цікаве дозвілля, то наче інтереси усіх є задоволеними. Але, як завжди, диявол криється в деталях.
Невдоволеність висловлюють містяни, адже подія змінює звичний графік життя міста. Передусім критикують міські марафони чи інші міські акції автомобілісти, які не знали про зміну руху і рушили звичним маршрутом. Для пішохода перекриття авторуху не є настільки критичним. “Підрив буденності” через шум та гамір відбувається у містян, які живуть вздовж маршрутів акцій.
В пошуках компромісу
Тож чи можливий компроміс між інтересами бізнесу, мешканців міста та міської адміністрації? Компроміс можливий, але лише в ідеальній моделі.
В реальних умовах завжди знайдеться автовласник, який вчасно не прочитав новину про зміну графіку руху, або містянин, якого дратують будь-які гучні події або чиновник, який просто діє в межах встановлених дозволів.
Кроком, що наближує до ідеалу є поміркований підхід до взаємовигідної співпраці влади, бізнесу та жителів. Наприклад, в даному випадку корисним буде проведення соціально-просторового аналізу міських просторів, який показує можливість їхнього використання для різних подій. Тож, коли бізнес звертатиметься з пропозицією «оренди» міського простору, то влада покладатиметься на дані аналізу і пропонуватиме той, що визначений як такий, що не дратуватиме містян, але привертатиме їхню увагу і захоплюватиме відвідинами.
Також не варто забувати про якісне та вчасне інформування про майбутні події всіх, хто так чи інакше перетинатиметься з дійством. Бо дійства в містах мають відбуватися — це один з механізмів формування міської культури, громадотворення та компенсаторної функції (як то подолання містянами відчуттів самотності чи нудьги).
Головне фото: Frankivsk Half Marathon
