Кров — у банку. Чому важливо бути донором (навіть під час карантину)

Карантин — ще не привід припинити допомагати іншим. Як розповіли «Куферу» у Прикарпатському обласному центрі крові, через карантин донорів, особливо рідкісних груп крові, стало менше. Тож у центрі заохочують франківців здавати кров (це можна зробити навіть під час карантину).

А про те, як донорство може зробити вас щасливими, хто може здавати кров і про що треба подбати, перш ніж йти — у своїй колонці для «Куфера» розповідає велоактивістка Катерина Лозовенко.

«Бути донором» — звучить страшно та небезпечно. Уява малює сценарії про втрату свідомості та лікарів, що бігають зі склянкою води. Однак, все не так. І зараз я спробую розставити всі крапки над «і».

Треба чітко зрозуміти, що донор крові — це не той, хто лежить на сусідньому ліжку поряд із хворою людиною та ділиться кров’ю напряму.

Донор — це людина, яка йде до центру переливання та поповнює «банк» цього цінного та необхідного для багатьох, матеріалу.

Якщо когось з ваших близьких чекає госпіталізація із подальшою операцією або ваша дружина готується до пологів, або хтось перебуває в реанімації — вас проситимуть принести довідку з Обласного центру переливання крові. І для її отримання треба стати донором.

Окрім цільної крові, «банк» поповнюється не менш цінними компонентами, такими як плазма.

Вперше я наважилася стати доноркою ще у 2013 році, коли до мене подзвонила моя близька подруга та попросила разом із нею здати кров. На той момент її мама проходила госпіталізацію та потребувала довідки про поповнення «банку».

Скажу чесно: я була збентежена та налякана (симбіоз сценаріїв про втрату свідомості та декілька епізодів із серіалу «Доктор Хауз» зробили свою справу). Однак, зрозумівши всю серйозність, я одразу погодилася.

Наступного дня ми прибули до Обласного центру переливання крові в Дніпропетровській області, де я побачила плакат із написом «твоя кров врятує життя». Мене він дуже пробрав і я зрозуміла, що повернуся сюди ще не один раз. Я задумалася, скільки людей проходять лікування від різноманітних хвороб та кожного дня потребують переливання крові. Іноді недоотримана доза може вартувати життя.

Напередодні донації я трохи вивчила це питання. Так я дізналася, що не можна вживати алкоголь протягом останніх 72 годин, не треба здавати кров натщесерце, сніданок має бути без молочних, гострих та копчених продуктів, водночас мусить бути дуже вуглеводний, а додатково треба випити солодкого чаю.

Перед безпосередньою здачею крові проводять невеликий медогляд та швидкий аналіз крові, де визначають загальний стан потенційного донора, а також рівень його гемоглобіну (це основний допуск) та групу крові. Водночас, існують певні обмеження по ряду перенесених хвороб (детальніше про це можна прочитати на сайті Міністерства охорони здоров’я).

Окрім підготовки я дізналася про кількість матеріалу, який треба здати, а це — 450 мл. «Ого», подумала я, дивлячись на півлітрову пляшку «бонакви». Це буде стільки ж!

Короткотривала паніка швидко відступила, бо в тому ж інтернеті я прочитала декілька коментарів досвідчених донорів, які мене заспокоїли.

Того разу все пройшло добре, адже після медогляду нас направили на здачу плазми, а не крові (трохи розчарування). Проте, за місяць я повернулася знову, аби стати повноцінним донором та здала повний пакет крові. Відтоді я з певною регулярністю відвідувала Обласний центр переливання. Допоки не завагітніла.

Можу сказати, що про донорів певним чином дбають. Перед тим, як здавати кров, вам наполегливо пропонують солодкий чай з печивом, а опісля — видають талончик на отримання грошової компенсації. У 2013 році ця компенсація складала близько 27 грн, а під час останнього мого донорства вже в Івано-Франківську — 75 грн. Приємний бонус після хорошої справи.

Окрім талончика, видають дві довідки: одна — для підтвердження здачі крові (в моєму першому випадку — це довідка для лікарні, де була мама подруги), друга — для роботодавця чи в деканат (вона дає право отримати додатковий вихідний день згідно з чинним законодавством).

Зовсім недавно я відновила цю практику. Щойно дізналася, що колеги потребують допомоги — сама визвалася в донори. Впевнена, що надалі продовжуватиму цю справу, в надії, що мій мізерний вклад допоможе врятувати комусь життя.

Фото авторки

До речі, у Франківську, щоб стати донором, можна звернувшись в Прикарпатський обласний центр крові на вулиці Бандери, 23. Кров тут збирають з 8:00 до 14:30. Приємні лікарі, налагоджені процеси, талончик на компенсацію — зробили моє перше враження від відвідування дуже приємним.

«Бути донором!» — це відповідально, серйозно та зовсім не страшно. А якщо правильно підходити до цього процесу, то можна отримати моральне задоволення.  

Примітка редакції:

Прикарпатський обласний центр крові під час карантину працює у звичайному режимі, з 8:30 до 14:30. А для відвідувачів запровадили додаткові санітарно-гігієнічні норми.

Читайте також:

Залишайтесь на зв’язку з «Куфером»! Ми є у Facebook, Instagram, Telegram та Twitter.

Головне зображення: freepik

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Kufer

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Вгору