Андрію Cікорину — 16 років, Ірі Сеник — 18. Вони — представники молодіжної ініціативи Дубль N, яка проводить освітньо-культурні проєкти, табори, лекції та інші події для підлітків. Їх мета — протидіяти ейджизму і показати, що така діяльність їм під силу, адже ніхто не знає, що потрібно підліткам, крім них самих.
«Куфер» розпитав Дубль N, як це — шукати фінансування і організовувати події на 1500 людей, коли тобі 16 і що для цього потрібно.
Дубль N
Іра пригадує, що спочатку їх команда просто робила подію для підлітків. Вони не знали, чи зможуть продовжувати, не розуміли, де знайти приміщення і учасників. Кожна наступна подія планувалася заново, її описували в паперових блокнотах і називали «Дубль 1», «Дубль 2». Так і з’явилася назва ініціативи.
«Ця назва вийшла випадково, але вона дуже доречна. Це про нашу здатність пробувати дуже багато разів до моменту, поки в нас не вийде так, як ми хочемо», — каже Іра.
Зараз у команді Дубля 11 учасників, їм від 13 до 18 років. Ініціатива працює у форматі «підлітки для підлітків» і вважає це найбільшою перевагою, бо вони розуміють, що потрібно їх цільовій аудиторії. Учасники кажуть, що вже півтора року мають невеличкий офіс, який винаймають за принципом соціальної оренди, тобто, за зниженою ціною у просторі «Вдома». Для них це дуже важливо, бо є можливість мати щось абсолютно своє. Щоб добре організувати роботу, ініціативу поділили на відділи, які називають сценами.
Команда часто експериментує з форматами подій і придумує нові. Спочатку це були навчальні лекції, тренінги, на які могло прийти 50 людей. Потім були масштабніші події, кількість учасників яких збільшилася майже в 30 разів:
«Коли приходить час йти на інший етап, стає страшно і здається, що ще зарано. Коли ми робили «Майбутнє-фест» і з події на 50-100 людей перейшли на 1500 людей, то здавалося, що ще зарано до такого масштабу, але це дало нам великий поштовх для розвитку», — каже Іра.
Дубль любить табори, тому часто їх організовує. Оскільки з карантином це стало неможливо, учасники почали робити проєкти онлайн. Так з’явилася серія тренінгів «А якщо». Для того, щоб відрізнятися від інших онлайн-подій, яких за карантин з’явилося багато, і не загубитися серед них, команда придумала свої «фішечки». Щоб отримати посилання на зустріч у Zoom, потрібно було розв’язати кейс:
«Вся програма була побудована на 23 компетенціях, якими важливо володіти підлітку, наприклад комунікативна гнучкість, вирішення конфліктів, таймменеджмент. По кожній з них ми писали кейси. Вони були дуже дивні. Наприклад, помиритися з домовиком в уявному будинку, який є прототип токсичної людини, що не хоче комунікувати. Тільки після цього є лекція від класного спікера», — каже Андрій.
Він додає, що є проєкти, які не вписуються в рамки якогось формату: «Ми не можемо назвати це тренінгом, не можемо назвати це денним табором. Це щось тільки наше».
Один з таких проєктів — «Халабуда», триденна подія, на якій учасники аналізували своє дитинство. Вони мали вчитися тих уроків, яких недовчили з дитинства, а кожний день був окремим його періодом. На Халабуді був і «батін блок», де вчили, як ремонтувати щось, і вправи з неформальної освіти. Наприклад, учасники робили блоки про стереотипи, які виникли в дитинстві.
Андрій пригадує, що якщо були теми, для яких потрібна була експертна думка, вони обов’язково запрошували дорослих, наприклад, психолога.
«Але загалом ми покладаємося на індивідуальну і групову роботу, тому в нас нема таких ризиків навчити чогось не того, бо ми не вчимо, ми робимо так, щоб всі навчалися самі», — каже він.
Зараз команда працює над проєктом нового формату — «таСпільNо». Це спільнота, де підлітки можуть розвиватися, навчатися, спілкуватися між собою, відвідувати неформальні тусовки і теж звертатися за допомогою до експертів.
Підлітки можуть усе
Вік учасників, що можуть брати участь в цих подіях, обмежений, хоч і не має конкретних рамок. З міркувань техніки безпеки, на табори можуть приїжджати учасники від 13 років. Відкриті події вікових рамок не мають. Іра каже, що вік не є вирішальним, головне — відчувати, що людині комфортно бути з проєктом і що вона має спільні цінності, але важливо якщо і не бути підлітком, то почуватися ним:
«Ми пробували робити проєкти, де не було ніяких вікових обмежень і зрозуміли, що все-таки сила Дубля в цій атмосфері юності, тому вікова рамка умовна, але вона важлива».
Іра пригадує, що бували події, на яких учасники були старші за організаторів, наприклад, табори у Карпатах:
«Я пам'ятаю, коли ми робили першій табір, мені було 16 і це було страшнувато, ми в горах, нікого з дорослих немає, в нас був учасник, якому 18 і я думала, як я можу переконати його щось робити?»
Батьки людей, що подавалися на табори, не завжди довіряли команді, питали, як в такому віці можна організовувати табір і чи це взагалі законно. Іра каже, що якщо самому ігнорувати той факт, що існує ейджизм, і в першу чергу працювати, а потім казати про вік, цьому можна протидіяти.
Зараз у команди Дубль N вже є певний кредит довіри в місті. Вони орендували приміщення, отримували фінансування. Кажуть, що своїми вчинками вони показували, що серйозні та відповідальні. Люди довкола розуміли, що хоч учасникам по 15-16 років, вони можуть робити те, про що розповідають. Так і вдавалося заслуговувати на довіру.
«Дуже багато підлітків думають, що все, що він може робити в 15 — це грати в ігри, ходити до школи і «страдати по любві». Одне з наших завдань — руйнувати ейджизм не тільки в головах дорослих, а й самих підлітків, щоб вони повірили, що можуть все», — каже Андрій.
Іра пригадує, що на одній бізнес-зустрічі чоловік не попрощався з нею потиском руки, як з іншими учасниками, зауваживши, звернувши увагу на її вік. Вона каже, що хоче, щоб підлітків з Дубля такі події не збивали з пантелику, щоб вони в ці моменти не зневірилися і продовжили боротися з цим і показувати, що можуть робити класні речі.
Фінансування
Кожний проєкт Дубля має свою індивідуальну історію і джерело фінансування. Андрій каже, що тренінг чи лекцію можуть взагалі організувати без грошей. Наприклад, домовитися про приміщення, використати власний запас канцелярії і запросити спікера. Для того, щоб існувати, команді не потрібне стабільне і постійне фінансування. Саме в цьому вони бачать свою перевагу. Якщо в інших командах припинялося фінансування через карантин і наставала криза, Дубль N продовжував організовувати події і зміг перенести все в онлайн.
Для одного з фестивалів команда виграла грант від ресторану Urban Space 100. Деякі проєкти, наприклад табори, мають членські внески. Також Дубль 2 рази подавався на платформі краудфандингу «Спільнокошт», де вдавалося зібрати потрібну для проєкту суму.
Як це зробити:
- Полюбити свій вік. Важливо самим повірити в те, що ви можете організовувати події, шукати фінансування, винаймати приміщення. Потрібно багато працювати над поставленими цілями. І вчинками показувати іншим, що ви готові до відповідальності, яку берете на себе.
- Поставити чітку мету, і написати її. Молодіжну ініціативу від тусовки друзів, яка хоче щось зробити, відрізняє чітка мета, над якою команда працює. Іра каже, що дуже важливо одразу прописати всі плани та ідеї, щоб мати чітку основу для діяльності.
- Залучати дорослих. Андрій каже, що взаємодія з дорослими дуже важлива. Це потрібно для отримання ресурсів, експертної допомоги, а іноді навіть просто для того, щоб було кому похвалити. Спочатку команда часто запрошувала спікерів, бо розуміла, що вони володіють більшою кількістю інформації і можуть навчити команду.
- Робити неформальні зустрічі команди. Важливо проводити багато часу за розмовами, обговореннями, знайомством один з одним, а не просто робочі зустрічі з обговорення проєктів. Так формується стала спільнота людей.
- Говорити з аудиторією її мовою і каналами комунікації. Дубль N має команду комунікаційників, які працюють з соцмережами. На своїх сторінках в соцмережах потрібно розповідати не тільки про події, які організовуєте, а й робити цікаві рубрики — говорити про учасників спільноти, про спільні тусовки та правила.
Розвиток міста
Одна з цілей проєкту «таСпільNо» — створити комфортне середовище для розвитку, навчання та спілкування. Іра каже, що оскільки Івано-Франківськ — невелике місто, підліткам іноді може не вистачати свободи самовираження і нових можливостей. Тому розвиток міста — це напрямок, у якому команда хоче працювати.
«Ми можемо думати і робити масштабніше, не боятися ще більше впливати на щось. Я б хотіла, щоб Дубль змінювався, але залишав ту атмосферу, яку має зараз», — каже Іра.
Читайте також:
- Кульчики з корків і баклажани на даху. Як лабораторія ресайклінгу вчить Франківськ цінувати сміття
- Відкрийте цех! Як у Франківську створюють спільний простір для виробництва і фестивалів
- Другий шанс. Як і навіщо міста ревіталізовують занедбані об’єкти
- Район німецьких вілл, робітників і цвинтаря. Що можна знайти на мапі довкола «Промприладу»
- Допоможи іншому. Як студентка та волонтерка Катерина Масляк знайомить та рятує людей
Дякуємо, що дочитали до кінця! Якщо вам сподобалось, то ви можете підтримати нас і допомогти «Куферу» робити більше матеріалів.
