Відкрийте цех! Як у Франківську створюють спільний простір для виробництва і ...

Починаючи з кінця травня у Франківську вирує підготовка до міжнародного урбаністичного фестивалю «Сеанс міського сканування», кульмінація якого припадає на 11-14 липня. Тема фестивалю — (не)вигадане слово «Manufuturing», яке включає в себе теми виробництва, ручної праці та майбутнього. 

«Куфер», як медіапартнер фестивалю «Сеанс міського сканування», цього місяця розповідатиме про виробництво, ревіталізацію, цехи, лабораторії — та їхнє місце у наших містах. 

Більшість відвідувачів, які приходить на завод «Промприлад», одразу піднімаються на третій поверх, до «Реновації». Утім, якщо прочинити зачинені двері і пройти через галерею — можна потрапити до Парасолькового цеху.

Лабораторія

На початках роботи оновленого «Промприладу» тут відбувались концерти й вечірки. Але останні кілька тижнів перед Сеансом Міського Сканування, тут здіймається курява — у розпалі підготовка до фестивалю і завершення ремонту. Невдовзі тут працюватиме франківська відкрита майстерня (яка мріє стати фаблабом).

Фаблаб — це «лабораторія фабрикування», універсальний цех і майстерня з безліччю інструментів. Або й взагалі — ціла мережа подібних майстерень, резиденти яких діляться одне з одним кресленнями, ідеями та прототипами. Фаблаби були придумані, щоб надихати людей та підприємців створювати нові прототипи і продукти, використувуючи наявне виробниче обладнання.

Ця ідея належить Нейлу Гершенфельду, професору та науковцю з провідного американського технологічного університету у Бостоні — МІТ. Ідея професора Гершенфельда була простою: дати середовище, навички, матеріали та технології робити речі швидко, дешево будь-де у світі. Цю можливість, за його задумом, мали б отримати локальні підприємці, студенти, митці —словом, будь-хто, хто може створювати щось нове та інноваційне.

Проте, як зазначає координатор проекту, архітектор Дмитро Ісаєв, у Франківську — нетиповий фаблаб:

«Як починається класичний фаблаб: є група людей, яка збирається разом, вкладає гроші в обладнання, купує дорогу франшизу і заявляє: “У нас є фаблаб”. У нас же все навпаки: у Франківську вже була група майстрів, які займались різними виробами. Вони шукали дешеве місце для оренди і знайшли його в Парасольковому цеху. Просто так вийшло, що вони туди заїхали і познайомились між собою».

У майбутньому відкритому цеху працюватимуть цех металевої обробки, деревообробний цех, майстерня роботи з текстилем. Але донедавна тут можна було працювати лише у теплу пору року, та ще й у сумнівно комфортних умовах — у цеху не було навіть базової інфраструктури (наприклад, туалету).

«Вони вже один одного знають і працюють поруч. Що робимо ми? Допомогли зробити перший мінімальний ремонт і знайшли гроші на додаткове обладнання, яким зможуть користуватись всі у цеху. Але сенс групуватись є не тільки в тому, що вони будуть позичати обладнання одне в одного. Ми хочемо зробити довкола нашого “фаблабу” цілу екосистему для створення нових продуктів», — розповідає про плани Дмитро.

Цех

Оновлений Парасольковий цех є основним майданчиком фестивалю — тут відбуватимуться воркшопи і лекції для учасників цьогорічного Сеансу Міського Сканування.

Читайте також: Танцюйте, урбаністи! Путівник франківським фестивалем Сеанс Міського Сканування

Щоби встигнути до фестивалю, до ремонту цеху залучають всіх охочих: на такому «будівельному таборі» можна не лише допомогти втілити проект в життя, але й спробувати попрацювати з різними інструментами. Навіть до офіційного початку роботи цей простір вже виконує свою функцію відкритого цеху, де можна творити та експриментувати.

«Хоча ми плануємо проводити тут майстер-класи чи воркшопи, це не тільки  простір для подій — це простір, де можна заливати бетон і бити скло», — пояснює Дмитро.

Бетон і скло вже зараз складають обриси майбутнього простору. Старі скляні блоки планують зберегти. Бетонні стіни та підлога невдовзі сховаються за виробничим устаткуванням. Першими приміщення на собі випробовуватимуть урбаністи-фестивальники.

«Щоби зробити «класичний» фаблаб — треба багато грошей. Але ми не впевнені, чи треба Франківську такий фаблаб — з адміністраторами і 3D-принтерами. Тому ми вирішили почати з такого перехідного формату. Протягом фестивалю ми зможемо зрозуміти, яка кількість людей готова до цього, наскільки вони зацікавлені у виробництві. І якщо ми зрозуміємо, що так багато виробничих потужностей не потрібно – ми зможемо їх зменшити», — розповідає архітектор.

Навіть у стані ремонту майбутній цех вже притягує до себе людей. Це добрий знак: навіть якщо з ідеєю фаблабу не складеться — у майстрів залишиться оновлене приміщення і нові друзі, які вже знатимуть до нього дорогу.

«Після фестивалю лишиться щось, що можна буде використати. Можливо, воно розкрутить всю виробничу екосистему і виведе її на новий рівень», — міркує Дмитро.

Фото: Сеанс міського сканування

Місце сили

У центрі цієї екосистеми — цех. Після ремонту він має перетворитись на такий собі коворкінг для майстрів: замість того, щоби сидіти окремо, кожен у своєму гаражі, вони матимуть спільний простір для роботи. Ідея франківських урбаністів вивести виробників «в люди» базується на тому, що чим більше містян про них знатиме — тим більше замовлень майстерні зможуть отримати — тим більше зароблять майстри — тим краще від цього місту.

«Для міста вигідно мати таку локацію, куди зможуть прийти студенти та майстри. Щоби люди знали, тут — місце сили. Місце, довкола якого групуються люди за інтересами», — каже Дмитро.

Щось подібне каже і Барт Беккер, засновник фаблабу в нідерландському Утрехті:

«Фаблаб виступає радше каталізатором. Його ефект сильніший у цьому, аніж у в загальному русі як такому».

Здається, це правило працює навіть з неправильними фаблабами — яким і є франківський.

Збільшити колообіг людей у цеху в інтересах не лише творців фаблабу, але й самих майстрів. Зрештою, їм доведеться заробляти на себе: напрацьовувати економічно сталу модель для роботи цеху, проводити навчання, приймати учнів та підмайстрів, домовлятись з міською адміністрацією, щоб виробляти щось для міста. 

Девізом класичних фаблабів міг би стати вислів:

«Робити і виробляти те що хочеться, а не що є на полицях супермаркету». 

Франківський цех, який надихається ідеями американського професора з МІТ, може втілити їх не гірше. Хай навіть дуже по-своєму. Дмитро Ісаєв наголошує: «фаблаб» буде радий кожному й кожній, хто захоче прийти помайструвати. Так, це не буде безкоштовно. Але, обіцяє він, це буде доступно для всіх — від студентів до досвідчених майстрів.

«Ми просто зв’язуємо між собою різні групи людей. Ми придумали, як це зробити: знайти ресурси для обладнання, зробити приміщення хоча б мінімально комфортним і провести у ньому фестиваль, щоби про цей проект почули. Ми просто взяли те, що є, підштовхнули до розвитку за допомогою фестивалю — і створюємо простір, у який запрошуємо всіх», — каже Дмитро.

Зрештою, для цього й потрібні фестивалі — для того, щоби об’єднатись заради чогось більшого. Просто у випадку фаблабу це щось більше — не рок-музика, а верстати й любов до ручної праці.

 

Текст створений на основі матеріалів Ольги Перехрест та Олександра Шевченка, які були написані для газети Сеансу Міського Сканування

У матеріалі використані фотографії з facebook-сторінки фестивалю

Kufer
Вгору