Партнер:
Два роки тому, напередодні міжнародного урбаністичного фестивалю «Сеанс міського сканування» один з цехів ревіталізованого заводу «Промприлад» перетворили на такий собі спільний робочий простір для різних майстрів — відкритий цех. Минуло трохи часу, і цей цех пройшов ще одну стадію свого розвитку і готовий вітати в своїх стінах не лише різних мейкерів та майстрів, а всіх, хто хоче навчитись працювати з деревом, металом чи керамікою.
«Куфер» сходив на відкриття і розповідає, як тепер виглядає відкритий цех «Парасолька».
У цей день сюди можна прийти двома шляхами: через заводську прохідну та двір, оминаючи змонтовані металеві сходи, що ними користуються всі гості пілотного третього поверху Промприлад.Реновація. Або таки піднятись тими сходами і звернути до скляної галереї, що з’єднує два корпуси.
Головне — вам потрібен корпус, розташований у центрі.
Колись тут виробляли парасольки, пізніше він став одним з перших майданчиків ревіталізованого «Промприладу», на які потрапили гості — тут робили вечірки й концерти. Сьогодні тут, тепер вже остаточно, розкрив свої двері (ворота, вікна, серця тощо) відкритий цех «Парасолька».
Двічі один цех не відкриєш?
Кумедно, але про відкриття цього цеху «Куфер» вже писав — у 2019 році тут мріяли про франківський фаблаб, тобто «лабораторію фабрикування». Це мав бути універсальний цех: з майстернями, безліччю інструментів, резидентами-майстрами та підприємцями, які би продавали зроблені тут речі.
Як пояснює кураторка простору Анна Пашинська, нічого особливо не змінилось — просто концепція відшліфувалась, ніби на одному з тутешніх станків:
«Цей простір органічно росте в тому напрямку, в якому планувалось — це відкрита майстерня з набором інструментів. У 2019 році це теж була відкрита майстерня, але вона працювала в більш закритому режимі.
Це було більше схоже на кооператив майстрів, до яких доступ був, але складнуватий — треба було знати, куди йти і до кого звернутись. Зараз ми повністю відкриваємось для людей ззовні — кожен може прийти сюди, купити абонемент і працювати тут або навчатись».
Менеджерка спільноти «Парасольки» Наталія Ржим розповідає: історія «Парасольки» починається десь роки три тому, коли сюди в’їхав Михайло Веклин з лабораторією ресайклінгу:
«Міша разом з іншим нашим резидентом, Дімою Страчуком, орендували кілька просторів на третьому поверсі і почали працювати. Потім вони стали кликати інших майстрів попрацювати з ними, хоча самої концепції відкритого цеху ще не було».
Так у «Парасольці» зібрались нинішні резиденти дерев’яної майстерні. За ними підтягнулись хлопці, які працюють з металом. Тоді ж керування відкритим цехом взяла на себе урбаністична платформа «Металаб».
Оновлена «Парасолька» складається з шістьох зон-майстерень. На першому поверсі тут працюють з деревом та металом, а також з лазерним та фрезерним верстатами. На другому — з керамікою, текстилем, 3D-друком та переробкою пластику. А також мають великий простір для подій (практично будь-яких: від практичних воркшопів до лекцій, від конференцій до вечірок).
Цех, ти просто космос
Якщо ви востаннє були в якійсь майстерні, коли здавали поламані речі в ремонт або на шкільних уроках праці, то забудьте: «Парасолька» геть не схожа на це. Тут багато світла, скла, каменю, на першому поверсі взагалі грає Сінатра. Організаторки поспіхом доставляють оберемки квітів та зелені у вази на столах. Складається враження, що тут можна одночасно конструювати космічні кораблі і влаштовувати затишні домашні чаювання. Хоча, чому тільки здається?
Стійка реєстрації, біля якої вітають усіх, хто прийшов на відкриття, складена зі скляних блоків, які ще два роки тому виймали з тутешніх вікон. Один з таких блоків пізніше перетворять на попільничку — ось вам і справжній reuse та recycle.
В середині травня «Парасолька» раптом перетворилась на одне з тих місць, де межа між Франківськом та іншими містами дуже тонка: у майстернях можна зустріти гостей з інших міст (як от Іван Нестеренко, засновник львівської майстерні переробки пластику Zelenew чи друзі з харківського Garage Hub, які допомагали «Парасольці» облаштувати все).
Це день відкритих дверей, а отже й можливість випробувати на собі всі можливості цеху: пройти майстер-клас по роботі з керамікою, спробувати попрацювати з фрезерним станком, познайомитись з майстрами по дереву. Або принаймні прогулятись між третім та першим поверхом.
Поки одні гості блукають поміж майстернями, роздивляються скетчі, світлові інсталяції чи скульптури, інші працюють в текстильній майстерні над пошиттям гамаків. Через кілька годин після початку програми їхнього старшого брата, якого пошили учасники резиденції, нарешті повісять просто посеред зали. Діти, що пів дня відверто нудились, радіють цьому найбільше, по ходу гри перетворюючи гамак на гірку
За кілька годин дорослі перетворять цех на танцювальний майданчик.
Академія «Парасолька»
«Це для мене більше про культуру: ти приходиш в цей простір і тут є можливість роботи з будь-яким матеріалом. До того ж тут є спільнота, яка може допомогти, порадити, з ким можна сформувати команду і створити будь-яку річ», — каже Анна Пашинська.
Спільна робота і можливість навчитись нового — мабуть, головні цінності цеху. І долучитись до них можуть всі охочі. Достатньо зайти на сайт і обрати той формат, який подобається саме вам:
- можна взяти абонемент (на місяць, день або погодинний) і працювати на будь-якому обладнанні — після інструктажу та під контролем майстрів;
- а можна записуватись на майстер-класи, воркшопи чи інші події.
«Ми хочемо розширювати формат ремонтних кафе, бо ми працювали тільки з меблями, а хочемо влаштовувати вихідні, де можна буде відремонтувати будь-що, від одягу до електроніки», — каже Анна Пашинська.
На думку Анни, їхній проєкт створює величезну додану вартість в цілому у процесах виробництва та дизайну. Адже часто архітекторам чи дизайнерам бракує можливостей попрацювати з матеріалами власноруч, тож вони просто віддають креслення підрядникам.
«Сюди приходять закохані в свою справу люди, які справді відчувають цю енергетику творення. Це демократизація доступу до виробництва в цілому. І це нові можливості, які місто раніше не мало: тут можна зробити щось унікальне, ще й навчитись паралельно чомусь», — переконана кураторка.
Що далі?
Зараз відкритий цех «Парасолька» — це два поверхи і п’ятеро резидентів. Незабаром до них доєднаються ще шестеро людей з майстерні робототехніки. До того ж тут часто відбуваються творчі резиденції, та й просто в гості приїжджають друзі з інших міст.
«Модель спільноти мейкерів полягає у взаємодії. Особистій вигоді там дуже мало місця, але зате є постійний кайф від того, щоб ділитись новими знаннями. Так вийшло, що спільноти мейкерів з інших міст розділяють цінності тих, хто тут вже був резидентами», — пояснює Наталія Ржим.
Хоча за рік-півтора тут знову все може змінитись: реновація заводу триває і невдовзі має дістатись до Парасолькового цеху. Тоді всі простори мають ще раз оновитись.
«Ми точно знаємо, що в наступні роки ми будемо розширювати парк обладнання і в нас вже є підтримка від міністерства регіонального розвитку — і приїде багато крутого обладнання», — розповідає Анна Пашинська.
Крім цього, у планах «Парасольки» зайняти всі три поверхи цього корпусу. На них мають розташуватись майстерні, студії та R&D лабораторії.
«Також ми думаємо про створення наукової лабораторії та інфраструктури для науковців, для прикладної науки, яка може переходити в суспільно корисні продукти», — додає кураторка.
P.S.
Свічки, що горять тут з обіду, поступово догорають, залишивши свою зміну неону та світловим інсталяціям.
— Це навіть схоже на фестиваль.
— Це не зовсім фестиваль, це ніби ми лежимо у напрямку фестивалів.
Проте це і справді чимось нагадує фестивалі, такі, якими вони були колись: з купою знайомих та знайомств, розмовами про старі проєкти і мріями про нові. Цеху вдалось зібрати в себе досить розмаїту публіку: хтось прийшов заради верстатів, хтось — заради вафельного торта, коржі для якого різали на одному з цих верстатів, хтось — заради вечірньої музики.
Проте якою б не була їхня мета, всіх вона привела у цей цех, а, отже, він справді вийшов відкритим для всіх.
Франківськ лежить у напрямку фестивалів — у шезлонгах, а також стрибає в гамаках, влаштовується на стільцях з коктейлями, розминає коліна перед тим, аби вийти на танцювальний майданчик. Франківськ налаштовується на роботу, яка почнеться щойно нові люди зайдуть у майстерні — підключає верстати, закочує рукави, поправляє креслення.
Хто сказав, що відкривати парасольку в приміщенні — погана прикмета?
