Жити зі страхами. Що таке фобії та як з ними боротися

Що таке страх і коли він перетворюється у фобію? Чи можна зі страхом боротись і як допомогти близькій людині, яка має фобію? Розібратись з тим, чого ми боїмось, «Куферу» допомагає психотерапевт Володимир Мицько.

Що таке фобія і чим вона відрізняється від страху?

Звичайний страх минає. Фобія, як правило, ні.

Тож фобію визначають як страх, що існує понад шість місяців.

Психологи пояснюють: страх — нормальна фізіологічна реакція людського організму. Немає людей, які б ніколи нічого не боялися. Але, якщо страх виникає постійно у певних місцях чи ситуаціях, викликає серйозні життєві труднощі і заважає пристосувати до життя — це може бути фобією.

Фобія — страх, який неможливо контролювати. Він стійкий, не пропорційний до реальної загрози.

Наприклад, страх плазунів. Людина розуміє, що боятися, наприклад, вужа, немає підстав. Але скільки не повторюй, що він ніяк не зашкодить, це не допоможе не боятися.

Герпетофобія — страх рептилій, плазунів, змій.

Чи треба йти до психолога чи психотерапевта, якщо у мене фобія?

Краще, звісно, сходити. Проте статистика невтішна: лише 10% людей, які мають фобії, звертаються до психотерапевта.

Володимир Мицько: «12% людей [з тих, хто мають фобії] мають [їх] клінічні форми — тобто, розлади, які потребують лікування. У таких випадках людина не здатна самостійно впоратися з проблемою і при зустрічі з об’єктом власного страху може переживати панічні атаки, заціпеніння, запаморочення. У 60% — субклінічна форма: не повний набір симптомів фобії, а лише деякі ознаки. Скажімо, ви не здатні взяти в руки живу мишу, але можете спостерігати збоку, як це робить хтось інший. При субклінічних формах цього розладу ми переважно уникаємо зустрічі з об’єктом страху і це може сильно ускладнювати наше буденне життя».

Мусофобія — страх мишей, пацюків.

Чи ускладнюють фобії життя?

Так.

Володимир Мицько: «Інколи вони здатні інвалідизувати людину. Тобто обмежити життя і діяльність до такого рівня, що людина відмовляється від будь-яких контактів зі світом, постійно перебуває в думках про об’єкти власних фобій і припускає найнеймовірніші сценарії їхньої появи чи контакту з ними.

До прикладу, одна з моїх пацієнток, яка мала сформований у дитинстві страх до кажанів, ніколи не ходила до лісу, не виходила у вечірній час з дому, боялася провітрювати квартиру, носила постійно головні убори і мала сильний страх до всього, що пролітало над її головою і мало специфічні обриси кажана».

Веспертіліофобія — страх кажанів.

Через що може виникати фобія?

За словами Володимира Мицька, є фобії, які закладені в нас генетично — як результат еволюції і «захисного механізму». Наприклад, тому багато людей бояться темряви, гадюк, крові тощо — бо це становить потенційну небезпеку для життя.

Та переважно фобії виникають в дитинстві (якщо ви чогось дуже сильно злякались, то цей страх може залишитись надовго), в дорослому віці таке трапляється рідше. Іноді фобії виникають внаслідок психотравм, травматичних подій. Наприклад, якщо вас покусала собака, може виникнути фобія на собак.

Кінофобія — страх собак.

Чому іноді страх або травматичні події стають фобією, а іноді – ні?

Володимир Мицько: «Сучасна наука має декілька пояснень цього, які ґрунтуються на якісних дослідженнях. Насамперед це пов’язано з історичним минулим людства і з тими періодами, коли нам треба було миттєво реагувати на зміни в довколишньому середовищі, щоб вижити».

Якщо пояснювати просто: «древні» структури мозку навчились миттєво реагувати на загрозу. Тому якщо в дитинстві ми лякаємось чогось незрозумілого, мозок вважає це загрозою — і запам’ятовує. Якщо ж дитині пояснити, що сталось, яка причина і наслідки страху/травми/іншої причини тривоги, фобія не утвориться — бо кора великих півкуль, яка відповідає за раціоналізацію нівелює причини тривоги.

Які найпоширеніші фобії?

Це фобії, які стосуються тварин (зоофобія) і комах (інсектофобія), явищ природи — грому та блискавки (астрапофобія, бронтофобія, кераунофобія або тонітрофобія), вітру (анкраофобія), моря (талассофобія).

Є також фобії щодо медичних маніпуляцій (томофобія), ін’єкцій (тріпанофобія), крові (гемофобія).

Фобії, які пов’язують нас із нашим минулим: вогню (пірофобія), відкритих просторів (агорафобія) і замкнутих приміщень (клаустрофобія).

Є ще соціальні фобії, які пов’язані із сором’язливістю, невпевненістю, страхом перед публікою — так звані соціофобії.

Також є ситуаційні фобії — це страх ліфтів, літаків (аерофобія), тунелів чи висоти (акрофобія).

Чи можна позбутись фобії? Як?

Самостійно побороти фобію майже нереально. Адже переважно люди, що мають сильний страх, уникають контактів з його джерелами. Важко буде боротися із страхом комах, коли всіх їх винищили в себе вдома і середовище вашого існування цілковито безпечне. Проте варто причині страху з’явитися, як сам неконтрольований страх повернеться теж.

Володимир Мицько: «Лікувати фобію може тільки спеціаліст. Бо можна травмувати людину ще більше, створити вторинну травматизацію. У такому випадку це може сформувати інший вид фобій так званий “страх страху”».

На думку Володимира Мицька, на сучасному етапі розвитку психотерапії найдієвішими методами подолання фобій володіють спеціалісти когнітивно-поведінкового напрямку (КПТ-терапевти).

Як поводитись, якщо у ваших близьких людей є фобії?

По-перше, не висміювати. Бо люди самі розуміють інколи абсурдність своїх страхів, але зробити із цим вони нічого не можуть.

По-друге, не підтримувати фобію. Не допомагати облаштовувати надто комфортне життя і уникати контакту зі страхом. Бо таким чином ви робите ведмежу послугу: допомагаєте на несвідомому рівні людині впевнитися, що її страхи мають цілком обґрунтовані підстави і що їх варто боятися й далі. Окрім того, така допомога даватиме тільки тимчасове полегшення. Але цілковитої безпеки не буває і страх повертатиметься знову.

По-третє, підтримувати бажання звернутись до спеціаліста.

Бо всі ми маємо право на повноцінне і щасливе життя без страхів і фобій.

Читайте також:

Головне зображення: Keisuke Higashio

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Kufer

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Вгору