Велосипедне життя Івано-Франківська не обмежується лише велодоріжками в місті — містяни, охочі до більш екстремального катання, вибираються за місто і навмисне шукають місця із перешкодами для катання. Скажімо, ліс або пагорби.
«Куфер» розповідає, куди поїхати кататись, якщо ви шукаєте диких стежок і гострих відчуттів.
Що таке крос-кантрі?
Гірські велосипеди (mountain bike, або ж MTB) мають багато розгалужень і стилів катання. Крос-кантрі вважається найпопулярнішою велодисципліною серед усіх стилів MTB. Свою популярність цей стиль катання здобув через доступність і низьку травматичність (у порівнянні з іншими дисциплінами MTB).
Крос-кантрі — це велоперегони по пересіченій місцевості з затяжними підйомами та швидкісними спусками. Також це єдиний стиль MTB катання, який став олімпійським видом спорту.
Читайте також: Екстремали в місті. Як і навіщо у Франківську відроджують культуру стріт-катання
Не треба плутати цей стиль катання з легкою велопрогулянкою по міському парку. Крос-кантрійні траси мають різні ділянки з природними і штучними перешкодами, різкими підйомами та спусками. Кожного року організатори крос-кантрійних змагань ускладнюють траси для катання, що у свою чергу робить їх більш цікавими і захопливими.
І де таке роблять у Франківську?
У Івано-Франківську є два місця для катання у стилі крос-кантрі. Перший — заказник Козакова долина (який починається з Вовчинецьких гір і простягається через Колодіївку, Добровляни, Узин, Ганнусівку аж до Побережжя). Друге — урочище Дем’янів лаз.
Про ці обидві локації «Куферу» розповів Роман Сорока, велоактивіст, співорганізатор велозмагань (у 2015 та 2016 роках) у стилі крос-кантрі в Івано-Франківську.
Роман активно їздить на гірському велосипеді з 2012 року.
«Ми з друзями поїхали в Яремче, спонтанно взяли на прокат велосипеди, там покатались і мені сподобався такий відпочинок», — розповідає Роман.
Потім він почав кататись у Івано-Франківську, брати участь у різних крос-кантрійних змаганнях і гірських марафонах. Згодом, у 2015-му, разом з братом, Ярославом Сорокою, вони вирішили організувати крос-кантрійні змагання в Івано-Франківську. Місце для змагань вибрали у Дем’яновому лазі.
Роман розповідає про підготовку велотраси: «Готували трасу на уже існуючих лісових стежках, на яких раніше катались, і вибирали підходящі місця для велотраси. Пізніше, коли вирішили організувати змагання, зробили містки через струмок, розчистили від гілок і дерев стежки у лісі і позначили сам маршрут».
Змагання у стилі крос-кантрі в Івано-Франківську проводились і раніше, у Вовчинецьких горах. Переважно організаторами різних велоподій (включно зі змаганнями) виступала спільнота Velo-Stalker, але останніми роками вона менш активна.
Читайте також: Франківськ на двох колесах. Як зробити місто оазою для велосипедистів
Трохи детальніше про маршрути
Саме змагання у 2015 році подарували місту нову хорошу трасу для катання у стилі крос-кантрі. Траса у Дем’яновому лазі має протяжність близько 3 км. Її ніяк не відновлювали після 2016 року, тож деякі містки через струмок обвалились, а дорога може бути не розчищена від гілок. Також у цьому урочищі є багато лісових стежок з підйомами і спусками по яких можна кататись, хоча це вже не є підготовленими ділянками для катання, тому будьте готові зустріти різні перешкоди на шляху які не завжди вийде проїхати.
Відстань від міської ратуші до початку велотраси складає 5,6 км.
Читайте також: Франківськ на колесах. Маршрут для велопрогулянки містом та онлайн-мапа
Другим маршрутом для катання у стилі крос-кантрі є Козакова долина.
Основний маркований веломаршрут у Козаковій долині має протяжність 23 км, але немаркованих стежок і доріг там набагато більше, що дозволяє вибудовувати багато варіацій для катання.
«Веломаршрут у Козаковій долині існував давно, ще задовго до того як я сів на велосипед», — говорить Роман.
За його словами, у долині завжди було багато доріг і стежок для катання. Деякі з них були промарковані, але не офіційними службами, а самими велосипедистами. Минулого року міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків та сільський голова Вовчинця Михайло Назар провели спільні роботи, пов’язані з маркуванням маршруту, установили банер зі схемою велосипедного маршруту у Козаковій долині. І потім офіційно його відкрили.
Читайте також: Де у Франківську взяти напрокат велосипед? Адреси та ціни
Більша частина веломаршруту — це лісові стежки або польові дороги. Польові дороги міняются під впливом сільськогосподарської техніки, що інколи значно ускладнює маршрут. За дорогами ніхто не доглядає, а от стежки після зими потрібно розчистити. Це роблять люди які люблять кататись у цій місцевості, часто це є учасники клубу Velo-Stalker.
Відстань від міської ратуші до початку веломаршруту 5,7 км.
Про що варто подбати перед катанням?
Проїхати обидва маршрути зможуть велосипедисти з мінімальним рівнем підготовки, тобто маршрути не є фізично чи технічно складними. Але і для любителів складніших ділянок там знайдуться цікаві місця.
Для катання на цих маршрутах потрібно мати крос-кантрійний велосипед, або будь-який інший гірський велосипед. Можна звісно спробувати проїхатись на підробці під MTB (у народі такий велосипед називають ашанбайк), але якщо ви налаштовані повернутись до дому з усіма цілими кінцівками, та ще й отримати задоволення від катання (ашанбайк повністю виключає можливість отримувати задоволення від катання на ньому, він скоріш спроєктований так, щоб приносити нещастя власнику)) то знайдіть справжній гірський велосипед.
Оскільки на обох треках немає станцій технічного обслуговування, то бажано мати з собою інструменти для польового ремонту велосипеду. У першу чергу це насос і запасні камери.
Також наполегливо рекомендуємо використовувати захисне спорядження, таке як шолом, наколінники, налокітники. Це базові елементи захисного спорядження, завдяки яким ви зможете себе впевненіше почувати на трасі, а це дозволить краще проходити складні ділянки і швидше рухатись. Велорукавиці та велоокуляри зроблять ваше катання набагато комфортнішим. Велорукавиці забезпечують хороше щеплення з рулем, без якого руки втомлюються вдвічі швидше. А велоокуляри захистять очі від сильного вітру, дощу, болота та гілок дерев у лісі.
Текст: Любомир Матійців
Фото організаторів змагань
