12 жовтня стало відомо, що у Франківську через отруєння невідомими речовинами отруїлось і загинуло понад 30 собак, домашніх та бездомних. Поліція відкрила кримінальне провадження.
Рекрутерка компанії Intellias та власниця собаки Лілія Пащенко поділилась з «Куфером» міркуваннями, чого бракує Франківську, щоб стати більш дружнім для тварин.
Сказав колись Ганді: «Велич і моральний прогрес нації можна виміряти тим, як ця нація ставиться до тварин». Тому, пробачте, шановні українці, але нам до морального прогресу ще повзти і повзти. Так в чому ж проблема? Що саме нас так пригальмовує? Є ж і волонтери, які опікуються тваринами, і закони про захист тварин від жорстокого поводження видаються. А все якось на одному місці крутиться.
Як на мене, то проблема Франківська — у відсутності комплексного підходу у вирішенні питання тварин. Місто швидше гасить наслідки і ніяким чином не працює з першопричинами.
На вашу думку, що є коренем зла у ситуації з отруєними тваринами по всьому місту? Безпритульні тварини, які створюють потенційну загрозу для містян? Догхантери, які бездушно розкидають отруту? Чи, може, місцева влада, яка немає чіткої стратегії роботи з тваринами у місті? І мова не лише про безпритульних тварин, а й про домашніх улюбленців та їхніх власників.
А, може, причиною є відсутність чи недостатнє виховання гуманного ставлення до всього живого?
Ось декілька аспектів, які, як мені здається, в комплексі можуть вплинути на ситуацію з тваринами в місті.
Виховання
Зараз модно говорити про емоційний інтелект та здатність до емпатії. Так от, задумайтесь: чи може людина, яку з дитинства навчили любити, цінувати та поважати живих істот, піти й безсовісно когось отруїти, втопити, задушити та навіть просто вдарити?
Сьогодні хтось зламає саджанець, вирве квіти з клумби, кине каменем в пташку. Завтра копне вуличну собаку, бо вона, бачте, гавкає. А післязавтра і до людини може дійти черга. Зло завжди починається з малого, на яке звикли не звертати увагу.
Простий приклад: діти, які можуть тягати по двору вже ледве теплих кошенят. Типова можлива реакція — ну що ви, це ж діти, вони граються. Але дітям треба пояснювати, як правильно поводитись з тваринами. Ба більше — показувати власним прикладом. А цьому і деяких батьків треба вчити.
Що повертає нас до прогалин в системі освіти і дошкільного виховання. Потрібно впроваджувати уроки про безпеку поводження з тваринами, влаштувати у класі живий куточок або організовувати візити в притулки для тварин.
Змайструйте будку на уроці трудового навчання, зберіть спільно кошти на ліки чи їжу для тваринок, організуйте ярмарок, мирну акцію, свято, флешмоб тощо.
Поширюйте ідею гуманності, сійте добре і світле в дитячих серцях, щоб вони завжди пам’ятали — ми відповідальні за тих, кого приручили.
Законодавство
Без законодавчої бази ніяк. А вона в сфері прав тварин давно потребує оновлень. Тільки у серпні цього року вдалось добитись прийняття закону про кримінальну відповідальність за жорстоке поводження з тваринами (229 стаття Кримінального кодексу). І це прекрасно, бо це великий крок у правильному напрямку.
Те, як поліція реагує на звернення по цій статті, це вже інше питання, але лід зрушився, панове присяжні.
Проте це знову боротьба з наслідками. А де ж превентивні міри?
В Україні доволі розмите законодавство щодо правил утримання тварин. А це сприяє появі недобросовісних власників, безконтрольного розмноження тварин, і, як наслідок, збільшення бездомних котів та собак. У розвинутих країнах створюють єдині бази ідентифікації тварин. Є зафіксовані правила та створені умови для утримання і вигулу собак чи котів. Кожен власник зобов’язаний зареєструвати, чіпувати, щороку вакцинувати і, якщо немає дозволу на розведення, стерилізувати свого улюбленця.
Крім цього, власники сплачують податок на своїх тварин. До прикладу, у Німеччині цей податок складає 100-150 євро на рік. Податок на другу і кожну наступну собаку збільшується на 100% (тобто, від 200-300 євро), незалежно від розмірів тварини. За недотримання правил утримання — штрафи, і немаленькі. Ось вам і бюджет на муніципальні притулки. А щоб взяти собаку з притулку, треба пройти цілий конкурс, майже як з всиновленням. Ви маєте довести, наочно та з документами, що спроможні утримувати і належно доглядати за собакою.
Головне питання тут — контроль розмноження. І єдиний гуманний вихід будь-якого цивілізованого суспільства — стерилізація. Не таблетки, не «та нехай раз народить для здоров’я», не «я ж його чоловічої сили позбавлю». Собаки не отримують задоволення від процесу розмноження, для них це просто інстинкт.
І якщо хтось посміє сказати, що це втручання в природу, то, любі мої, подивіться на вовка, а потім — на чихуахуа. Людина давно і глибоко втрутилась у природу, тож не будемо прикривати безвідповідальність недолугими вигадками.
Тому — тільки стерилізація. Ні отруєння, ні відстріл, ні будь-які інші способи фізичного знищення вуличних тварин не вирішать ситуації. От узагалі ніяк. Бо народяться нові собаки, бо їх привезуть з сіл чи викинуть з квартир. Бо немає контролю і ніхто не несе відповідальності. За викидання тварин на вулицю, за безконтрольне розмноження. Пропишіть закони про поводження з тваринами, затвердіть їх, зобов’яжіть населення дотримуватись їх, а комунальні служби та правоохоронців — слідкувати за їхнім виконанням.
І, головне, створіть умови для дотримання цих законів. Якщо вигул собак дозволений у конкретних місцях, то потрібні майданчики для вигулу І це має бути не одна клітка 5 на 5 метрів на 10 мікрорайонів міста, а простора ділянка. Як приклад, в США є цілі парки і пляжі, де можна гуляти з собаками
Можна також створити муніципальні притулки, пункти стерилізації, запровадити програму пільг (наприклад, чіпування вуличних тварин може відбуватись за бюджетний кошт, а пенсіонери, які мають собак чи котів, можуть отримувати знижки). Адже не всім одразу буде легко звикнути до нових правил і виплат. Це реально, у світі змогли, то чому ми не зможемо?
Волонтерство
Чи знаєте ви, що означає термін «волонтерство»? Так от, за визначенням це добровільна безкорислива суспільно корисна діяльність. І ключове в цьому визначенні слово «добровільна». Волонтер — це людина, яка з власної волі, без будь-якої матеріальної компенсації, бере на себе додаткові обов’язки та відповідальність. А в нас що? «Ти ж волонтер, ти ж мусиш». Не так? А ви спитайте волонтерів.
Дівчата і хлопці з «Дому Сірка», якщо ви це читаєте, я без міри захоплююсь вами, надвисоко ціную ту титанічну працю, яку ви щодня робите і хочу висловити щиру подяку за кожне врятоване вами життя. Ці сміливі та надзвичайно сильні люди і є основою контролю за безпритульними тваринами в Івано-Франківську.
В Україні вже звикли, що волонтерський рух — це потужна сила, але він не має бути основою. Повинне бути державне врегулювання проблеми (тварин зокрема). Волонтери ж мають допомагати та покращувати, а не брати на себе всю роботу.
Натомість 8 років «Дім Сірка» своїми силами, залучаючи меценатів та благодійників, завдяки грантам та партнерським угодам, рятують місто від безпритульних тварин. Виловлюють їх, лікують, знаходять їм нові родини. Вони не зобов’язані цього роботи, але роблять, бо їм болить за тварин і за місто, в якому вони живуть.
А поки ми чекаємо на зміни в законодавстві, хочеться перефразувати відомий вислів: не питай, що твоє місто може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для свого міста. Будьте терпимі, толерантні, допомагайте тим, хто цього потребує. І допомагайте волонтерам! Чи принаймні не заважайте і не додавайте їм роботи.
Читайте також:
- Скажи «Гав»! Як живуть собаки у Франківську: фоторепортаж
- 12 місяців добра: проєкти, яким варто допомагати у Франківську
- Укушений – не значить переможений. Що робити, якщо вас вкусив собака?
Дякуємо, що дочитали до кінця! Якщо вам сподобалось, то ви можете підтримати нас і допомогти «Куферу» робити більше матеріалів.
