Смішно, довго, (без)болісно. 5 правил для пошуку квартири у Франківську

Кілька кіл пекла, кілька десятків дзвінків до рієлторів та, певно, стільки ж прочитаних оголошень — і жодної гарантії. Десь так виглядає типовий пошук квартири.

Спеціально для «Куфера»  мешканка Франківська Тата Худецька ділиться власним досвідом пошуком ідеального житла. І рекомендує дотримуватись у цих пошуках кількох правил.

«Чуєш, ми ніби айтішники з тобою, — каже до мене напарник, — зняли собі хату в центрі, і сидимо такі двоє, за компами в навушниках». Я регочу і набираю цей текст.

Це смішно. Смішно було й тоді, коли ми почали пошук квартири — і у відповідь часто чули: «Тримайтесь».

Ну, думала я, що тут «триматись»? Дивишся фото квартири, обираєш варіант, який сподобався, домовляєшся про зустріч і, зрештою, все. 

Наше «все» розтягнулось на два місяці. 

Часом пошуки нагадували «Процес» Франца Кафки. Він затягував у свої підвалини, ніби сипучий пісок, які у нашому випадку складались з безкінечної кількості телефонних номерів рієлторів, власників квартир та шахраїв. 

Та, як ви вже зрозуміли з першого речення, завершення моєї історії не таке трагічне. 

Перш, ніж поділитись своєю історією пошуку квартири, хотілось би бути корисною і вберегти від дурних ситуацій, у які потрапляли ми. 

Правило перше: не відкладайте.

Якщо вам обіцяють показати квартиру через тиждень, місяць і так далі, то ви, звичайно, сподівайтесь, але пошуки не припиняйте. Бо треба пам’ятати, що

життєвий цикл дрозофіли в середньому становить десять днів і на нього суттєво впливають погодні умови, а от життєвий цикл людської думки настільки мінливий, що передбачити його тривалість чи вирахувати фактори, котрі впливають на його зміну, майже неможливо.

Скажімо, ви домовились про конкретну дату, щоб оглянути квартиру. І в цей день ваш потенційний орендодавець просто видаляє свій акаунт з соцмережі. Бо його тонка душевна організація, ніби Фенікс, потребує оновлення. Без жодних вибачень та попереджень, звісно. 

Так ми втратили близько чотирьох тижнів, відколи моя facebook-подруга написала з пропозицією орендувати її квартиру, але з умовою, що потрібно трохи зачекати, поки виселиться попередня мешканка. Досі її, тобто «подруги», профіль неактивний.

 Після першого життєвого уроку ми пішли на перерву, занурились з головою в психоаналіз аби знайти відповідь на одвічне питання «що ж пішло не так?». Вирішили, що всі наступні обіцянки не будемо брати так близько до серця.

Це, до слова, суттєво зберегло нерви й час у майбутньому.

Правило друге: нікому не вірте.

З ним пов’язана інша цікава історія, у яку ми потрапили через мої непевні соціальні інтернет-зв’язки. Десь у коментарях знайшла мене власниця квартири й запропонувала глянути свою. Попередньо надіслала фото, озвучила суму. Виглядало все доволі пристойно, я радо погодилась на зустріч через кілька днів.

Читайте також: Навіщо нам потрібні психологи та психотерапевти — і де їх шукати в Івано-Франківську?

У той час мій напарник теж знайшов квартиру, тільки на сайті оголошень. Домовився з рієлторкою, зателефонував мені і ми швиденько поїхали на оглядини. Яким було моє здивування, коли квартира виявилась тією, що на надісланих власницею фотографіях!

Та найбільше розсмішило, що сума оренди від рієлторки була нижчою, ніж пропонувала власниця. Логіка цих дій для мене досі залишається загадкою. Може, так виглядає людська доброта?

Ні хрест тверезості, ні пости Уляни Супрун не вбережуть від людей, котрим кортить заробити на вас. Це я про шахраїв. Наступне правило:

«Вранці — гроші, ввечері — стільці»

тут не працює. Тобто працює, але не на вашу користь.

Коли ми шукали квартиру, багато наших друзів займались тим самим.

Здавалось, не зайвим буде створити закритий клуб, де першою фразою для знайомства слугувала б: «Привіт, мене звати (підставляємо ім’я) і мене кинули».

Когось просто проігнорували, а комусь пощастило потрапити на стару схему з проханням перекинути на картку певну суму, після чого зникали як самі гроші, так і умовні власники квартир. Словом, вакцини немає, «но ви дєржитєсь». Тобто, вмикайте мозок, леді та джентльмени. 

Хотілось би згадати різні сайти з оголошеннями. Там як на виборчій дільниці цього року — варіантів багато, а обрати все одно складно. На перший погляд.

Читайте також: Як знайти «свого» сімейного лікаря у Франківську. Інструкція

Серед сотень пропозицій можна знайти унікальні. До прикладу, на фото квартири, що розташована, згідно з описом, на шостому поверсі, за вікном можна розгледіти припаркований автомобіль.

Можливо, Ілон Маск вирішив одразу цілитись на Марс, проте у нас тут, в Івано-Франківську, життя розмірене і поступове — з нових тролейбусів та автобусів нам зручніше все ж пересісти на повітряний транспорт і паркуватись виключно навпроти своїх балконів. Хай вибачає. 

Звідси випливає четверте правило: будьте уважні.

Тепер до більш драматичного періоду, назвімо його «Божественна комедія», коли проходиш дев’ять кіл пекла, минаєш Харона, Міноса, Цербера, Фурій, кажеш «Дай Боже» самому чорту і тихенько спускаєшся у десяте, де смажать шашлички, запиваючи «Живчиком», рієлтори. Комунікація із більшістю з них вартує уваги.

Тому правило п’яте: не здавайтесь.

Будьте готові після чітко прописаних вимог (наприклад, квартира в центрі) отримати варіанти квартир на околиці. Або пропозицію, яка перевищуватиме бюджет. Нам наполегливо радили зупинитись саме на ній, бо «за таку ціну ми кращого не знайдемо», а найголовніше — з наступного місяця власники піднімуть плату. І про це знає тільки ця рієлторка і її щира душа поділилась з нами інформацією, а «могла і не казати».

Тобто беріть те, на що ви не розраховували і, будь ласка, доплатіть за наступний місяць. 

Та ми не здавались і просто змінювали рієлторів, допоки не знайшли свою людину, а вона для нас квартиру. Трохи банально, зважаючи на передісторію, правда?

Отже, підсумуємо: неможливих завдань не існує. Про це можу заявити авторитетно, сидячи в новій орендованій квартирі, поїдаючи печені яблука і згадуючи з усмішкою наші пригоди. 

Kufer
Вгору