Право бити байдики. Психологи про те, як відпочивати, аби відпочити

Знайоме відчуття: вихідні минули, а ви досі відчуваєте втому? Можливо, ви просто неправильно відпочиваєте.

Тож Таня Вовк та Антон Єрмолаєв, психологи, консультанти з психічного здоров’я та співзасновники психологічної агенції ПСІКУЛЬТУРА, написали для «Куфера» гайд з відпочинку.

Сучасне ставлення до відпочинку суперечливе і схоже на рух біговою доріжкою. Багато хто з нас зосереджені на своїх прагненнях і ніколи не зупиняються. Адже думають, що зупинитися — це кинути почате та зійти з дистанції, зупинитися — це бути лінивим.

Тому часто ми чекаємо на відпочинок поки не будемо настільки виснаженими, що у нас не залишиться вибору. А коли, нарешті, приходить час відпочинку — не відпочиваємо. Ми тривожимося через те, що б’ємо байдики, не витискаємо максимуму зі свого життя і що нам доведеться потім важко надолужувати «втрачений» час.

Чому взагалі потрібно вчитися відпочивати?

1. Бо ми прагнемо бути продуктивним в роботі та поза нею

Багатьом сучасним офісам притаманна концепція машини з раціоналізації та організації інтелектуальної діяльності. Вони запозичили свої робочі години у фабрик, на яких люди працювали ще за часів індустріальної революції.

Однак, така модель роботи погано співіснує з креативними індустріями, де важко вимірювати продуктивність за результатом роботи.

На фабриці в кінці робочого дня можна показати готовий продукт. А там, де результат роботи — нематеріальний, і проєкти можуть тривати роками, важко настільки точно оцінити продуктивність.

У сучасних відкритих офісах ми звикли завантажувати себе та виглядати зайнятими, аби бути продуктивними. В результаті наші межі між роботою та відпочинком дуже розмиті. Через це ми не робимо якісних перерв в роботі, а також рефлекторно перевіряємо повідомлення на смартфоні, навіть коли від нас цього не вимагають. Ми ніби завжди маємо бути напохваті.

2. Бо ми підміняємо відпочинок додатковими активностями

Якщо ви не працюєте, це ще не означає, що ви відпочиваєте. Відпочинок, як і робота, потребує визначеного часу, місця, тривалості та активації певного режиму мозку (парасимпатичної нервової системи).

Сучасна людина, яка проводить більшу частину життя в екранах гаджетів, має фантастичну здатність завантажувати свій мозок постійною роботою.

Після завершення робочих дзвінків, листувань та планування наступних завдань ми перемикаємось на соціальні мережі, новини, новий навчальний курс — тобто, не перестаємо споживати інформацію. А це зовсім не сприяє справжньому відпочинку.

То як же відпочивати правильно?

Дослідіть власне розуміння відпочинку

Дайте собі відповідь на питання: «Що для мене означає відпочинок?» Запишіть асоціації з цим словом. Будьте чесними з собою та готуйтесь як до приємних асоціацій («теплий», «спокійний», «бездумний»), так і не дуже («тривожний», «безрезультатний», «даремний»).

Дослідіть, які переконання щодо відпочинку вам притаманні

Зазвичай будь-які наші установки формуються з дитинства. Ми сприймаємо їх як свої, живемо з ними і не замислюємось, чи підходять вони нам.

Це стосується і відпочинку. Наприклад, «відпочинок потрібно заслужити» або ж «відпочити можна тільки біля моря». З таких тверджень народжуються правила, за якими ми живемо, як от: «щоб взяти вихідний, потрібно пропрацювати пів року» чи «ми з сім’єю відпочиваємо раз/два в рік».

Та не варто одразу категорично змінювати ці концепції. Адже ви жили з ними все життя, тож є сенс просто адаптувати їх до нових потреб.

Сприймайте роботу та відпочинок як партнерів

Адже робота та відпочинок — це не чорне і біле. Багато хто думає, що відпочинок подібний до дихання і відбувається автоматично. Ніби це те, що ми і так робимо по кілька разів на день, коли не працюємо.

А потім дивуємось, що відпочинок в нас нерегулярний, або й зовсім відсутній.

Відпочинок — важлива складова продуктивної роботи. Саме тому потрібно чергувати напружену роботу з довгими перервами для відновлення.

Плануйте відпочинок

Вписуйте у свій розклад відпочинок, так само як і справи. Важливо як робити невеличкі перерви, так і будувати здорові межі між роботою та відпочинком (наприклад, залишайте вечір вільним, не працюйте у вихідні чи влаштовуйте day-off посеред тижня, якщо довелося попрацювати у вихідні).

З розумінням ставтеся до форс-мажорів та залиште простір для імпровізації: як іноді доводиться вирішувати справи у неробочий час, тож можна й дозволити собі незапланований відпочинок у стресові моменти, аби повернути собі спокій та набратися сил.

Вивчайте та експериментуйте з активностями, за допомогою яких ви відновлюєтеся

Не варто несвідомо слідувати трендам чи гарним інста-картинкам: ви можете витратити сили, аби зібрати гарний кошик смаколиків і рушити на пікнік, а потім виявити, що це не принесе задоволення, а тільки виснажить вас. А от лінивий день на дивані був би саме тим, що вам було потрібно.

Складайте власні рецепти відпочинку. Дослідіть, що для цього потрібно саме вам. Це може бути: відпочинок від людей, відпочинок без прийняття рішень, байдикування, фізичні вправи тощо.

Недостатньо просто поспати, аби відпочити. Але неможливо відпочити без сну

Сон — це усвідомлений відпочинок. Коли ми спимо, наша нервова система очищується, відновлюється та структурує пам’ять, що захищає від різноманітних хвороб, наприклад, хвороби Альцгеймера.

А якщо ви не любили денний сон в дитячому садочку, то в дорослому житті він може мати чарівний ефект для вашої продуктивності.

Денний сон допомагає фокусуватися на роботі, а також додає енергії та покращує настрій. Оптимальна тривалість такого сну — не довше години, а краще близько 20-30 хвилин, аби не порушити ваші добові ритми.

Але денний сон не замінює нічний: вони корисні тільки разом. Однак, коли вам чомусь не вдалось виспатись вночі, сон вдень може допомогти відновити ваш ресурс. І навіть якщо у вас вийде лише подрімати у тиші та комфортному місці — це вже додасть вам сил та врегулює діяльність вашої нервової системи.

Щодня виходьте на вулицю (навіть якщо ви працюєте вдома)

Перебування на природі та прогулянки дуже корисні для відпочинку, і навіть мають терапевтичний ефект, оскільки активують нашу парасимпатичну нервову систему та сприяє нашому відновленню.

Прогулянки — це також певне фізичне навантаження. Ходьба має заспокійливий вплив, зокрема тому, що ми долаємо одну із найбільших перешкод на шляху до відпочинку — почуття провини. Адже під час прогулянки виникає ілюзія, що ми щось робимо, тому можемо на деякий час не думати про справи.

Крім того, прогулянки гармонізують наше сприйняття часу та роблять його більш природним. Ми послуговуємося відстанню, яку реально подолали в просторі. Ходіння нас сповільнює, на противагу часу, який ми проводимо біля комп’ютера.

Дозволяйте собі нічого не робити

Лінь має не найкращу репутацію і зазнає несправедливої критики. Та й загалом людям складно байдикувати, бо це викликає відчуття провини.

Але погодьтеся, іноді тільки цього і хочеться — взагалі нічого не робити.

І не дарма, бо це потужний еволюційний механізм збереження та накопичення енергії. А ще він сприяє активації креативного мислення (тобто, саме тому моменту «евріка!»  після марних багатогодинних спроб вирішити якесь складне завдання). Прийміть своє бажання побити байдики та дозволяйте його собі, коли вам це справді необхідно. Вранці можна подовше поніжитися в ліжку чи в перервах між роботою неспішно допивати каву. Дозвольте собі не робити нічого, хоча б пару хвилин.

Регулярно тренуйтеся відпочивати

Адже відпочинок — це навичка. Експериментуйте, відчувайте, що саме і в який час вас відновлює. Відпочивайте регулярно. Ставтеся до цього так само серйозно, як до роботи. Але при цьому не варто влаштовувати відпочинок за будь-яку ціну, перетворюючи його на ще один пункт в переліку справ.

І пам’ятайте: це нормально, якщо вам не завжди це буде вдаватися. Але поступово ваша навичка відпочивати, безсумнівно, розвинеться.

Читайте також:

Дякуємо, що дочитали до кінця! Якщо вам сподобалось, то ви можете підтримати нас і допомогти «Куферу» робити більше матеріалів.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Kufer

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Вгору