fbpx

Автомобіль як алкоголь. Що (не) так з транспортною політикою Франківська

Надмірне використання автомобіля шкідливе для вашого здоров’я. Так, принаймні, вважає консультант з транспортного планування Віктор Загреба. Для «Куфера» він пояснює, чому Франківську варто змінити свій підхід до транспортної політики.

Автомобілі та алкоголь дозволені з 18 років, викликають емоційне збудження, суворо оподатковуються, а їхній продаж контролюється державою. Давайте подивимось, чи випадкові ці паралелі між авто та алкоголем, і на що схожі міста, які мають проавтомобільну транспортну політику.

Володіння автомобілем дає власнику різноманітні переваги: прагматично-транспортні, психологічні, соціальні, рекреаційні, подекуди навіть економічні. Кількість автомобілів у наших містах і селах зростає швидкими темпами, при чому і нових. І особливо вживаних.

Ідея придбання автомобіля (іншого, крутішого, дорожчого, новішого, американського, корейського тощо) стала, по суті, національною ідеєю, яка об’єднує українців: заможних і скромних, чоловіків і жінок, націоналістів і проросійських, «зелених» і «порохоботів».

Втім, давайте залишимо осторонь причини популярності автомобілів й спробуємо розглянути негативні наслідки володіння ними — як на приватному рівні приватному, так і на рівні міста. В ролі міста — Івано-Франківськ, особистий приклад — досвід і спостереження автора, який володіє різними автомобілями останні 15 років (чергуючи з періодами без автомобіля тривалістю від пів року до двох років). За цей час у моїй власності були автівки віком від 0 до 15 років, і вартістю від 3 до 15 тисяч доларів.

В більшості випадків приватний автомобіль — це фінансовий пасив. Це пилосос, який висмоктує ваші гроші. Авто ще на старті є відчутною сумою для сімейного бюджету, а потім постійно вимагає ще. Чим частіше автомобілем користуються і чим старішим він є, тим вищі фінансові втрати і тим менш вони прогнозовані. Наша сім’я веде облік витрат, і одного разу я був в шоці, коли побачив, скільки десятків тисяч гривень наша Subaru Outback витягнула з нас за якісь пів року, коли в неї сталося багато несправностей. На ці гроші можна було б двічі злітати у відпустку!

До речі, аналогічно гроші з кишені висмоктує і надмірна прихильність до алкоголю, особливо у стадії залежності.

Інші негативні впливи не менш руйнівні, але менш помітні. Автомобіль краде найцінніший і непоновлюваний ресурс людини — час нашого життя і якість цього часу. Середньостатистична людина працює 8-9 годин на добу, інші 8 годин спить, ще близько 2 годин витрачає на ранкові збори і добирання до роботи і назад. Отже, на саме життя залишається близько 5 годин. Плюс вихідні. Завжди є ще багато домашніх і побутових справ, тому час без зобов’язань справді обмежений.

І от замість дозвілля, спорту, прогулянок з дітьми, читання книжки, власник авто витрачає величезну кількість думок й часу на свою машину.

Вибрати шини, замовити шини, забрати шини, поставити шини. Заправити, помити, заїхати на СТО, магазин, мийку. А ще чим старіше авто, тим частіше виникають дрібні й великі поломки, в яких треба розібратись, поїхати до майстра, потім до іншого майстра, до ще іншого.

Якби в Україні хтось провів дослідження часового і фінансового бюджету власників автомобілів, то могло б виявитись, що сімейні люди з автомобілями старшими за 7-10 років більше часу, грошей й думок приділяють автомобілю, ніж власним дітям, власному здоров’ю і власному розвитку.

На відміну від коштів, витрачений час вже неможливо «заробити» знову. Аналогічно, дні, проведені у важкому похміллі, можна викреслити з життя як незворотню втрату. Ті, в кого були такі дні, напевно погодяться зі мною.

Зловживання автомобілем має також і психологічні наслідки. Дослідження показують, що автомобіль викликає залежність. Його наявність спонукає людину робити більш часті та зайві поїздки. Брати автомобіль навіть на короткі відстані: скажімо, в магазин, в який можна було б піти й пішки, або підвозити дитину до школи, до якої вона спроможна дійти самотужки.

Зловживання автомобілем руйнує й фізичне здоров’я: постійні користувачі авто більш схильні до нервових розладів, надмірної ваги, хвороб серцево-судинної системи. Фітнес-браслети і додатки на зразок GoogleFit навчили нас наукових фактів, що кожній дорослій людині рекомендується зробити за день хоча б 6-7 тисяч кроків, і мати хоч 20 хвилин підвищеної активності, як швидка хода або їзда на велосипеді. Коли я їжджу на автомобілі, скажімо у відрядження, я ніколи не досягаю цих показників. При цьому за кілька днів без автомобіля я виконую ці рекомендації легко і непомітно. Зловживання алкоголем шкодить здоров’ю, зловживання автомобілем — також.

Користування автівкою також пов’язане з відчуттям щастя. Невелика доза з друзями приносить радість і відчуття щастя, а от хронічне вживання — навпаки.

Декілька досліджень в США показали, що найбільша частка щасливих людей серед тих, хто для щоденного добирання на роботу використовує велосипед та пішу ходу. Після них йдуть користувачі громадського транспорту, і в кінці рейтингу плентаються автомобілісти. Серед них найменш щасливі ті, хто їздить на самоті.

На рівні громади наслідки зловживання автомобілями не менші, ніж на особистому. Місто можна метафорично порівняти з підприємством. Скажімо, з заводом (в деяких країнах міста навіть мають юридичний статус корпорацій). Так от уявімо, що наше місто — це насправді завод, наприклад, локомотивний. Він працює щодня і видає якусь продукцію, має економічну цінність. І так склалося, що частина працівників на нашому заводі зловживають алкоголем, скажімо 20% від усіх. Хоч це і не більшість, однак цей факт підриває працездатність цілого заводу. Досить часто через цю групу весь завод просто стоїть.

Правильною стратегією ради директорів заводу було б зменшувати зловживання алкоголем. Однак міста України, і Франківськ не виняток, йдуть іншим шляхом — вони намагаються адаптувати місто-завод під потреби і звички залежних членів спільноти. Створювати додаткові паркомісця (замість зелених зон і тротуарів), розширювати проїзну частину (теж замість зелених зон і тротуарів), будувати автодороги і автомости.

Ця стратегія може бути відверто не артикульована, але фактично наявна. Зауважте на ознаки автомобілізму у Франківську: новий «міст Шредінгера» на Пасічну, дорогий, мов космічна ракета, за проєктом має дві смуги для автомобільного руху і нуль умов для ходіння пішки і їзди на велосипедах (тротуари там планують закінчити сходами, що впираються в автомагістраль). Знайти безкоштовне паркування в центрі Франківська дуже легко, а там, де воно платне, ціна сміховинно низька (з мого досвіду, витрати на паркування не перевищували 0,1% від всіх витрат на авто).

За останні два роки на дороги і міст мерія Франківська витратила сотні мільйонів гривень, натомість жодної нової велосипедної доріжки збудовано за цей час не було. Комунальні тролейбуси і автобуси хоч і нові, однак користуватись ними вкрай важко через їхню ненадійність — вони то ходять, то ні, то йдуть в депо. Я особисто минулої зими пробував стати постійним користувачем «Електроавтотрансу», однак відмовився від цієї ідеї, декілька разів згаявши тривалий час і змерзнувши до кісок на зупинках. Я краще буду йти 40 хвилин пішки на Пасічну, ніж чекати на новий кредитний тролейбус, який чи то прийде, чи то ні.

Будувати транспортну систему міста навколо потреб вузької верстви автомобілезалежних мешканців — це те саме, що адаптувати завод під потреби і спосіб поведінки тих, хто приходить на нього нетверезим. Це, в принципі, можливо, але чи потрібно?

Це не буде успішний проєкт, навіть якщо вкласти в нього всі гроші світу. Щоб переконатись в цьому, достатньо вивчити приклади міст, які десятиліттями йшли цим шляхом, скажімо як більшість міст США, або Мюнхен чи Брюссель в Євросоюзі.

Цієї весни й літа в Україні фіксувались рекорди не лише за захворюваннями на COVID-19, але й за заторами й забрудненістю повітря. Перший крок до одужання — визнання проблеми. Час визнати, що наші міста й частина громадян — «автомобільні алкоголіки». Івано-Франківську та іншим великим містам саме час після місцевих виборів почати детоксикацію й стати на шлях оздоровлення. Створювати здорові збалансовані транспортні системи, які будуть зорієнтована на розумний вибір найбільш ефективних засобів пересування, не на зловживання автомобілями і заохочення до їх придбання. Якщо робити це системно і стратегічно, наші міста мають шанси оздоровитися, стати кращими для життя і для роботи, а громадяни міст — більш заможними і щасливими.

Віктор Загреба,

власник автомобіля, велосипеда, підписки на NextBike та Ecos, а також карток на різні види громадського транспорту.

P.S.

Якщо ви живете в місті і ви автовласник/-ця, пропоную під час наступного сидіння в заторі подумати про такі ідеї:

  • Ви не потрапили в затор, ви створили цей затор і ви і є затором;
  • Через ваш затор не може вчасно доїхати допомога до важкохворого або на пожежу;
  • Надмірне вживання автомобіля шкодить вашому здоров’ю;
  • Мати автомобіль не означає обов’язково щодня ним користуватись;
  • Автомобіль – ймовірно, ваш найбільший фінансовий пасив;
  • Добре те, що в міру, тож і автомобілем варто користуватись в міру;
  • Ходіння пішки і їзда на велосипеді роблять вас щасливішою і здоровішою людиною.

Читайте також:

Дякуємо, що дочитали до кінця! Якщо вам сподобалось, то ви можете підтримати нас і допомогти «Куферу» робити більше матеріалів.

Головне фото: Роман Тихий

Матеріал опубліковано в рамках програми Local Media Innovations, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте також з цієї рубрики:

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: