Франківській Палац Потоцьких, або «Простір Інноваційних Креацій «Палац» — платформа на якій поєднуються у своїй діяльності наука, бізнес та мистецтво. Сьогодні тут проводять різноманітні події просто неба: від акройоги, танцювальних майстер-класів, до вручення дипломів та благодійних концертів. Інші будівлі комплексу перебувають в аварійному стані, тому планують реставраційні роботи.
Колись тут знаходилась резиденція власників Івано-Франківська родини Потоцьких, на місці якої згодом з’явилось госпітальне містечко. Палац як історична пам’ятка не зберігся, хоча досі серед місцевих мешканців побутує «йду в палац Потоцьких», а не «йду в госпіталь». Закинуту історичну локацію взялись модернізувати та перетворити на креативний простір у центрі Франківська в 2017 році. Що ж таке Палац в ХХІ столітті, як він має жити, як він має розвиватись, «Куферу» розповів директор комплексу Володимир Гайдар.
Почалось все з «ідеального міста»
Потоцькі утверджувались у власних містах будівництвом резиденцій. Франківськ будували на засадах «ідеальних міст» періоду ренесансу та бароко, тренд XVI-XVIII століть. У 1662 році за планом Франсуа Корассіні тут почалось будівництво ідеального шестибастіонного міста, яке обнесене найновішими на той час, розробленими за ідеальною схемою, оборонними спорудами, і всередині була запланована площа ринок, розкладені квартали за етнічним принципом.
«В нас є бастіон, який частково зберігся, зараз в ньому влаштована галерея «Бастіон» — там була перша резиденція власника. Вона була дерев’яна, але в процесі будівництва проєкт скоригували і додали до шестибастіонної зірки ще два бастіони, в межах яких запланували і збудували кам’яну резиденцію власника зі своїми окремими мурами. Це, власне, і є те місце, де ми зараз перебуваємо — палац Потоцьких», — розповідає Володимир.
Палацова історія тривала 140 років. Проте після того, як Галичина увійшла до Австро-Угорської імперії, а Потоцькі збанкрутували, у 1801 році палац перейшов у державну власність. Згодом тут розбудували госпітальне містечко, яке проіснувало понад 200 років. Фактично, цей комплекс дійшов до нас саме у такому вигляді — як госпіталь.
За словами директора комплексу, через цю територію пройшли шість різних влад: Австро-Угорщина заклала госпіталь, у міжвоєнний період ним опікувалась Польща, коли проголосили ЗУНР, тут стояв госпіталь УГА, в час Другої Світової — німецький госпіталь, після війни закладом керували совєти, а потім госпіталь став українським. Трансформації відбувались в кожному з тих періодів, тому комплекс потребує детального наукового дослідження та вивчення.
Але найбільшого руйнування завдав комплексу не час і не війни, а приватна власність — у 2004-2017 роках палац був у власності бізнесмена та банкіра Олега Бахматюка. За цей час територія запустіла та перетворилась майже на ліс. Володимир Гайдар згадує, коли вони з ініціативною групою з культурних діячів та активістів вперше зайшли сюди з мистецькими акціями, самого комплексу було майже не видно.
«Все, що можна було, за той період повитягували, пообривали та повиносили звідси: печі, металеві елементи... Водостоки були збиті й позабирані — мабуть, на металобрухт, дроти були повиривані зі стін».
У 2014 році ініціативна група з’ясувала, що хоч споруда є у приватній власності, але територія все-таки належить місту, тому вони звернулись до власника з дозволом туди зайти і навести порядок. Так, наступного року, після перших мистецьких акцій започаткували фонд з назвою «Палацо»: почали проводити акції, потім на територію зайшли фестивалі Porto Franko, Гогольфест, Карпатський простір. Від 2017 року територія повністю перейшла у власність міста.
Хоч резиденції Потоцьких давно вже немає, але команда простору вирішила не забувати про історичну родзинку комплексу, тому модернізують її до сучасних потреб міста.
«Ми не маємо права говорити про те, що тут не палац. Ми зробимо палац, але він буде іншого ґатунку. Тепер це палац не власника, а палац громади — палац інновацій та креативних подій», — каже директор креативного простору.
«Палац» в новому столітті
«Палац» сьогодні — це креативний простір, який активно займається двома напрямами: ревіталізацією історичної частини комплексу та проведенням подій. Через аварійність та непридатність будівель комплексу усі заходи наразі проводять у форматі просто неба. Наразі в арсеналі комплексу сцена, подіум, на якому проводять заняття йогою і танцями, пів кулю-павільйон, де відбуваються виставки та презентації.
«Під 90% подій ми використовуємо тимчасові споруди. Зараз нам на руку ця історія з карантином, тому що більшість подій не ризикують проводити в закритих залах і просяться до нас.
Ми якраз маємо можливість протестувати різні типи подій: пресконференції і конференції, захисти дипломів і вручення дипломів студентам, театри з постановками», — розповідає Володимир.
Після того як на території «Палацу» проводили великі фестивалі, такі як Porto Franko, Карпатський простір директор комплексу зрозумів, що найкращим форматом для такого комплексу є камерні події: джазова музика, класична музика, якась альтернативна музика, які не є магнітом для величезної кількості людей. За словами Володимира, коли заходи безкоштовні, важко втримати територію. Якщо є доступ до споруд, то він має бути обмежений, для того, щоб убезпечити людей і убезпечити споруду.
Обмежень щодо проведення подій «Палац» не має. Хоча казусні моменти траплялись. Два роки тому мер Івано-Франківська Руслан Марцінків попросив освятити палац Потоцьких після виступу панк-гурту на закритій події фестивалю Porto Franko. Володимир Гайдар цікавий досвід роботи з епатажним гуртом «Хамерман Знищує Віруси» пригадав з усмішкою.
«Я думаю, що це як такий рекламний трюк для них і для нас, і для всіх хто до цього був причетний. Це був абсолютно несподіваний розвиток подій. Я безпосередньо причетний до фестивалю Porto Franko, і ми домовлялись про формат з «ХЗВ», але вони вирішили зробити експромтик. Ну він, в якійсь мірі, вдався, в якійсь не дуже. Відгуки були контраверсійні та різні. З одного боку ми зрозуміли, що надалі потрібно дуже чітко ставити умови та мати якісь чіткі домовленості. Тому наступні такі події з екстраординарними виконавцями чи з екстраординарним контентом ми вже пропрацьовуємо наперед».
Гра в довгу
Другим напрямом роботи комплексу є ревіталізація території. Реставраційні проєкти це «гра в довгу»: ведення документації аварійних будівель, отримання дозволів та коштів, перепланування госпітальних приміщень у мистецький простір. Це досить не просто модернізувати, якщо ця територія історична пам’ятка.
«Ми не можемо, як приватні власники, просто взяти закликати фахівців, запитати «скільки?» і заплатити.
Нам треба, в першу чергу, робити це все документально правильно і грамотно, так, щоб на цю документацію можна було потім посилатись, і щоб ми потратили кошти розуміючи, що вони витрачені згідно з законодавством правильно», — розповідає директор.
Також такі проєкти потребують великих коштів. Тому «Палац» уклав попередню домовленість з міським головою, що аварійні роботи та інженерне забезпечення та проєктні роботи фінансують за міські кошти.
Підтягнути грантові кошти на аварійні роботи, на прокладення інженерних мереж, на будівництво котельні, за словами Володимира Гайдара, досить важко. Адже на таке гранти не дають. Це стосується й археології, тому ідею про розкопки на території «Палацу» довелось відкласти. Тому заплановано фінансування комплексу розділити 30/70: 30% — участь міста, а 70% — шукають зовнішні кошти.
Але це не завадило вже скласти концепцію для будівель комплексу. За словами, Володимира Гайдара кожна споруда госпітального містечка буде модернізована і активно залучена до життя міста:
Конгрес-центр — в минулому хірургічний корпус. Проєкт вже детально сплановано і розроблено. Тут передбачені великі універсальні зали, які можуть бути виставкові, конференційні і лекційні, навчальні. Є попередня домовленість з Українською академією лідерства: як тільки цей корпус буде відреставрований, вони готові туди зайти.
Віртуальний музейний простір замінить офіцерський клуб. В невеликому корпусі хочуть зібрати віртуальну та інтерактивну експозицію, наприклад розширене цифрове генеалогічне дерево роду Потоцьких. Це буде не музейний простір не в класичному розумінні, а щось між розважальним і класичним музеєм. Наповнення буде оцифрованими фондами музею, які є в місті та його партнерів.
Фото й відео студії — декілька приміщень з інтер’єрами палацового та госпітального періоду використовуватимуть для зйомок.
Реставраційно-консультаційно-експозиційний центр — на місці колишніх конюшень будуть реставраційні майстерні, де працюватимуть з ліпниною, каменем, металом, деревом, вітражами, а також відновлюватимуть твори мистецтва: скульптури, картини, ікони, рами, стародруки, давнє обладнання. На даху цієї споруди буде великий експозиційний простір, де можна буде побачити ці відреставровані речі. Крім цього, на базі центру можна буде отримати фахові консультації з реставрації та збереження культурної спадщини.
Як перетворити закинуту локацію на культурний осередок?
1. Треба чітко розуміти, що це не буде вже і негайно. Реставрація це затратна та тривала дія, особливо якщо пам’ятка має складну історію: недосліджені якісь елементи, в складному технічному стані. Тут треба робити грамотну документацію, залучати фахівців, які готові відкрито працювати, брати на себе відповідальність.
2. «Запускати життя» тут і зараз. Якщо комплекс не аварійний, то його потрібно повертати до життя, щоб показати людям, що він живий, що це не руїна. Так, він в складному стані, але він може вже працювати. Наприклад, простір «Палац» активно використовують територію просто неба, поки більшість споруд потребують планових робіт та реставрації.
«Нехай це буде андеграунд, але він буде. Ревіталізація має бути вже, не чекаючи результатів реставрації», — переконаний Володимир Гайдар.
3. Якщо не знаєте, як робити — читайте закон. Треба розуміти, під який вид реставраційних робіт підпадає конкретний об’єкт, що це за собою тягне, яка має бути документація. Потрібно брати фахівця, який готовий відповідально робити все так, як має бути.
За словами директора «Палацу» ніхто не пробує дотримуватись цих норм та законів, бо побутує стереотип, що це все нереально, це все бюрократія. Простіше, якщо майстри зроблять, а ми потім документацію якось залатаємо. Але це неправда. Законодавство є цілком нормальне і воно не є жорсткішим, ніж європейське.
4. Має бути чіткий науковий супровід. Не починайте жодних реставраційних рухів, не залучивши фахівця науковця. Таких фахівців можна знайти як у Франківську, так і в інших містах (наприклад, у Львові). Можна консультуватись з ними, або з іншими проєктами, які розвиваються зараз у цьому напрямку.
5. Оберіть чітку концепцію місця. Шукайте прив’язку до якихось історичних подій, постатей, до якихось комічних чи інших подій, які відбувалися в житті міста. Якщо не має такого, тоді спробуйте сформувати свою легенду, щоб продовжувати життя будинку.
6. Підберіть формат локації. Обирайте функцію, яка максимально буде відповідати автентичному призначенню будівлі, яка була до того. Якщо це колишня броварня, то найкращий спосіб відновити її чи запустити заклад харчування. Якщо переплановувати під якісь інші не притаманні будівлі, то втрачається цінність того простору, втрачається його первинність і відчуття автентичності.
7. Проаналізуйте, чого бракує місту. В бізнесовому полі міста, мабуть, найкраще зайняти свою нішу, яка буде поза конкуренцією. Так ви не будете формувати собі якесь коло конкурентів, щоб з ними воювати. За таким принципом працює «Палац»:
«Ми хочемо бути платформою для продуктивної комунікації науки, бізнесу і мистецтва, яка в принципі немає такого безпосереднього аналога», — розповідає Володимир.
8. Не бійтесь подавати заявки на гранти.
Якщо є невеличка команда і мінімальний план, куди рухатись, вже можна писати стратегічні проєкти. Так, багато напрацьованої роботи піде «на поличку», тому що грантові роботи «вистрілюють» 1 з 10. Але так збирається база, яку можна коригувати і підлаштовувати на майбутнє, пояснює Володимир.
9. Чітко розподіліть, хто за що відповідає в проєкті. Одним з продуктивних прикладів є структура роботи «Палацу». За словами Володимира Гайдара, їхня команда складається з чотирьох відділів:
- проєктно-вишукувальний — архітектори і реставратори відповідають за всі роботи, які передують проєктним роботам: підготовка вихідних даних, аналіз проєктної документації і формування концепції, формування пропозицій і коригування їх залежно від досліджених етапів. Вся проектно-реставраційна документація;
- відділ подій і промоції — завдання проводити події, приймати гостьові події, забезпечити життя території та її промоція;
- відділ інвестиції та маркетингу — працюють із залученням коштів ззовні, готують грантові програми. Також цей відділ працює над впровадженням тарифної сітки, щоб заробляти вже сьогодні;
- відділ забезпечення, який безпосередньо займається інженерними мережами, дрібними ремонтами, капітальними ремонтами, займається утримання території та прибиранням.
Чому варто братися за історію
Десь в Європі зазвичай ми бачимо історичні об’єкти, які збережені від їх заснування і ревіталізовані. Вони зберігають атмосферу, цінності минулого та знаходять їм прихисток серед сучасних кав’ярень чи офісних центрів. Чому б і нам не спробувати поєднати минуле і майбутнє саме сьогодні?
«Ми маємо розуміти, що будь-що, що дійшло до нас з початку заснування міста, — це є сталість. Це тяглість часу, яка вже працює на нас.
Вона може грати тільки позитивну роль — це передача від минулого в майбутнє певного позитивного історичного посилу. Це не тільки матеріальна спадщина, а ще й енергетика, яка за собою тягне різні людські долі, історії, легенди. Закласти це все в новій споруді було б просто нереально», — каже Володимир Гайдар.
Читайте також:
- Кульчики з корків і баклажани на даху. Як лабораторія ресайклінгу вчить Франківськ цінувати сміття
- Відкрийте цех! Як у Франківську створюють спільний простір для виробництва і фестивалів
- Другий шанс. Як і навіщо міста ревіталізовують занедбані об’єкти
- Район німецьких вілл, робітників і цвинтаря. Що можна знайти на мапі довкола «Промприладу»
Дякуємо, що дочитали до кінця! Якщо вам сподобалось, то ви можете підтримати нас і допомогти «Куферу» робити більше матеріалів.
