Живеш тільки раз, тож вчи мови. Як дві викладачки створили мовний центр у ...

У той час, як цієї весни більшість бізнесів були змушені терміново переорієнтуватись на онлайн, у Франківську вже 5 років працює мовний центр YOLO, де віртуальне навчання — частина буденної роботи. Адже вони розробили власну платформу для онлайн-навчання задовго до того, як це стало мейнстрімом.

Дві співзасновниці — Леся Федорук та Леся Ікалюк — розповідають «Куферу» історію мовного центру YOLO та пояснюють, як створити успішну школу і для чого вчити нову мову саме сьогодні.

Почати все

Як запустити власний проєкт на ринку з високою конкуренцією та де важко вигадати щось особливо нове? Робити нестандартні та інноваційні речі.

А ще — знати, до кого прийти зі своєю ідеєю.

Історія YOLO починається з кафедри англійської філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, де тривалий час працювали дві викладачки: Леся Федорук та Леся Ікалюк. У 2013-му перша вирішила змінити викладання на бізнес.

«У мене була невеличка ІТ-компанія. Але хотілось поєднувати нові знання і новий фах з мовами — як данину ностальгії чи хобі. Бо я 15 років перед тим була викладачкою», — пригадує Леся Федорук.

«Було бажання зробити цікавий, нестандартний проєкт, якого ще немає. Це був 2015 рік: ми говорили, що мова стає популярною. Леся казала, що навколо багато шкіл, велика конкуренція. Але я вважала, що так, як ми це бачимо, ніхто більше не бачить».

Так колишні колеги стали співзасновницями та співвласницями нового мовного центру. Леся Ікалюк продовжила викладати в університеті і поєднує його з власною справою. Починали вдвох, майже одразу запросили до себе менеджерку Юлію Василів, яка стала одночасно правою та лівою рукою команди.

«Коли ми починали, у нас було п’ятеро слухачів. Переважно це були наші друзі, які погодились нас підтримати», — пригадує Леся Ікалюк.

Вчити людей мовам було нескладно, зрештою, обидві Лесі багато років це робили. Але як знайти свою нішу і, що важливіше, клієнтів?

«Ми одразу пішли з рекламою в діджитал. Створили сайт, пішли в Facebook. На той час так мало хто робив. Але я розуміла, що треба йти в онлайн, завдяки попередньому досвіду з ІТ», — пояснює Леся Федорук.

До того ж, YOLO (на відміну від багатьох інших шкіл) одразу вирішили працювати лише з україномовною рекламою. По-перше, в російськомовному сегменті була більша конкуренція, по-друге, так їм вдалось знайти більш віддану і зацікавлену аудиторію.

І це спрацювало: школа почала рости. Причому настільки успішно, що решта мовних центрів почали підглядати за ними та запозичувати ідеї їхніх проєктів.

«Якось я їхала в відрядження і переживала, що буде робити моя 10-річна донька Соломія, бо це було літо, школи немає. Треба було щось придумати для таких батьків, які, як я, на роботі. І я придумала літній табір — такий, який би хотіла для своєї дитини.

Так ми запустили табір з вивченням іноземних мов та творчості City camp. Після нашого успіху майже кожна школа в місті запустила власний табір», — пригадує Леся Федорук.

Часом доходить до смішного: обидві Лесі пригадують, що інші школи навіть не виставляють цін на навчання, поки свої ціни не виставить YOLO. Але директорка центру спокійно ставиться до конкуренції:

«Конкуренти не дають нам розслабитись. Мені подобається вислів, що якщо ти хочеш бути успішним, то мусиш дуже швидко бігти. Як Аліса в Задзеркаллі».

Онлайн-життя

Назва YOLO — це абревіатура, що розшифровується як «You Only Live Once» (ти живеш тільки раз). А якщо живеш тільки раз, то чому б не ризикувати і не вдаватись до експериментів? Тож у 2016 році YOLO першими у Франківську створили платформу для онлайн-навчання — до того, як це стало мейнстрімом.

«Ми завжди йшли вперед і попереду.

В 2016 році вирішили, що онлайн-навчання буде потрібне людям, які багато подорожують, не сидять на місці, яким складно вчитись і бути прив’язаними до уроків. А з онлайн-навчанням ти можеш це робити будь-де і будь-коли.

Ставиш собі заняття — і займаєшся», — пояснює Леся Федорук.

Такий вид навчання називається virtual live — бо це де-факто віртуальне навчання, але з живою присутністю (через онлайн-включення) учасників. Учні отримують навчальні матеріали та мають можливість індивідуально працювати з викладачем.

«Був період, коли ми хотіли розширюватись — у Коломию, Косів. Навіть їздили дивились приміщення. Але зрозуміли, що високих стандартів у класичному навчанні було б важко дотримуватись через відстань. Кращий варіант, якби ці люди змогли працювати з нами в онлайні», — додає Леся Федорук.

Таке «віртуальне» YOLO виявилось дуже популярним, та не стільки у франківців, скільки у мешканців інших міст (як великих, так і малих), а також в українців за кордоном.

«У нас багато вчиться українців, які працюють і навчаються за кордоном. Вони розуміють, що їм потрібно швидко вивчити мову — і приходять до нас. До того ж, у нас українські, а не європейські ціни (в Німеччині година заняття коштувала би в 4-5 разів дорожче)», — каже Леся Федорук.

«Світ, як виявляється, маленький. І ми хотіли створити українську платформу для онлайн-навчання. Бо існувало багато подібних платформ, але російських. Нам же було важливо дати доступ для українців — що в нас, що за кордоном. А зараз, під час карантину, ця можливість виявилась дуже нагальною», — додає Леся Ікалюк.

Мова як інвестиція в себе

Хто може вчити іноземні мови? Та всі, хто має час та бажання. Діти від 6 років та їхні бабусі й дідусі за 60. Спортсмен, який вирішив тренувати не тільки й тіло, але й розум. 70-річний професор медуніверситету, який їздить на конференції та хоче читати свіжі наукові статті. Підлітки, яким потрібні не тільки знання, але й наставники.

«Зараз всі розуміють, що без мови нікуди. Мова робить людину успішною, цікавою, дає додаткові можливості. Це — інвестиція в себе. Це моє спостереження, але студенти іноземних мов успішні в інших спеціальностях, з них виходять хороші менеджери та бізнесмени. Мови важко вчити, тож після них інші галузі не такі складні. А ще мова дисциплінує», — розмірковує Леся Федорук.

В YOLO викладають англійську, польську, німецьку, італійську та французьку мови. Коли були ще китайська та іспанська, але на китайську, як пояснює Леся Ікалюк, зараз не дуже великий попит. А на іспанську складно знайти викладача — їх у Франківську вкрай мало.

Центр досить вимогливий до своїх викладачів: їм доводиться проходити серйозний відбір, та й потім продовжувати вчитись самим й підвищувати кваліфікацію.

«Ми розуміємо, які можуть бути складності у вивченні мови — і ми допомагаємо її вчити. Наші вчителі цікаво викладають, заохочують, підтримують, коли виникають якісь складнощі.

Є стереотип, що мову треба вчити для того, щоб правильно речення побудувати і виконати вправу на граматику. А ми повторюємо, що мовою треба вміти користуватись, думати нею. Треба вміти нею говорити.

Для цього ми робили мовні клуби, інтерактивні групи, запрошували іноземців. Правилам навчать і в школі. А ми поєднуємо ці правила зі спілкуванням. Робили навіть різні ігри англійською, наприклад в «Мафію».

Центр працює як індивідуально, так із малими групами (до 10 людей). Кажуть: на своїх студентів не тиснуть, а працюють як з друзями, бо якщо тиснути — мова не засвоюється.

«Є різні курси: ті, які тривають 7-8 місяців (2 рази на тиждень), експрес-курси на 4 місяці. Хочемо запустити ще експрес-курси, щоб навчання можна було пройти за 2 місяці. Ми дотримуємось стандартів європейської мовної освіти, де один курс не може тривати менше, ніж 120 академічних годин. Тому якщо ви чуєте про швидкісні курси, де вам обіцяють, що ви вивчитесь за 2 місяці, навчаючись двічі на тиждень, то це легковажні обіцянки. Ви вивчите певні слова, але не будете готові ані до іспиту, ані до спілкування», — пояснює Леся Ікалюк.

Трохи більше, ніж просто англійська

За п’ять років центр тричі змінював локацію. Починали з однієї кімнати в офісному центрі «Київ», потім переїхали в три кімнати на вулиці Грушевського. Зараз YOLO працює на вулиці Бельведерській — має 10 навчальних кімнат і 2 кімнати для індивідуального навчання.

Непоганий розвиток для міста, де рік тому було понад 50 шкіл іноземних мов.

«Треба мати мету, до якої ти йдеш. Команду, партнерів, які тебе підтримують, тоді труднощі, які виникають, просто вирішуються.

Не треба боятись труднощів. Навпаки, треба розуміти, що це шлях, який допомагає тобі досягати своєї цілі. Проблеми — це потенціал для росту, щоби ставати кращими, цікавішими.

Щось не виходить? Сідаємо та шукаємо рішення», — каже Леся Федорук.

І YOLO росте: у відповідь на кризи в освіті оцифровує власні навчальні матеріали, підсилює зв’язки між вчителями та учнями. Врешті-решт, займається не тільки англійською: тут також ведуть курси з ІТ для підлітків та психологічні тренінги, а ще планують запустити семінари з підвищення кваліфікації для вчителів та викладачів.

Карантин — найбільш помітний виклик останніх місяців — виявився не таким страшним.

«До карантину я би, можливо, і переживала, що потреба в онлайн-навчанні переважить офлайн. Але зараз зрозуміло, що є люди, які не будуть займатись онлайн. Наприклад, деякі наші слухачі сказали, що зачекають завершення карантин, бо онлайн-навчання не сприймають. Має бути жива людина і живий обмін інформацією», — вважає Леся Ікалюк.

Тож як врешті вивчити ту англійську? Чи французьку?

Вивчити щось нове — це взагалі не у всіх одразу виходить, а з іноземними мовами і справді буває складно. Ось що радять у YOLO, щоби не кинути цю справу на пів дорозі і врешті-решт заговорити англійською, французькою чи німецькою:

1. Складіть план (і дотримуйтесь його). Поставте велику й амбітну мету (наприклад, «хочу вивчити англійську мову»). Але оскільки такі великі цілі часто не мають конкретики, розбийте їх на менші. Наприклад, «хочу вивчити 200 нових слів за місяць». Ця ціль — досяжна, зрозуміла і в її межах можна планувати свій час. А якщо розкласти 200 слів на 30 днів, то ціль стає ще й легкою.

2. Зрозумійте, навіщо вам взагалі ця мова. Вчити заради вчення можна. Але якщо ви знаєте, що вам хочеться подорожувати і вільно розмовляти в кафе, магазинах чи музеях, це вже якась конкретніша мотивація.

3. Діліться з іншими. Ви вже навчились чогось? Поділіться своїми знаннями з іншими. Це допоможе систематизувати знання в своїй голові.

4. Виділіть час. Щоб нові знання засвоїлись, мозку потрібно не лише працювати, але й перебувати у «ментальній тиші». Тож без відпочинку вчитись буде набагато важче.

5. Попрацюйте над помилками. Вже колись вчили мову, але так нічого й не вивчили? Проаналізуйте, що допомагало вам, а що заважало. Спробуйте попрацювати з помилками, щоб надалі їх уникати.

Зрештою, живемо тільки раз. Тож варто встигнути вивчити ще багато цінного, і нова мова — це одна з кращих інвестицій у себе.

Читайте також:

Дякуємо, що дочитали до кінця! Якщо вам сподобалось, то ви можете підтримати нас і допомогти «Куферу» робити більше матеріалів.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Kufer

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Вгору