Паски, маски та онлайн. Як святкують Великдень прикарпатці за кордоном

Цьогорічний Великдень змушує нас переглянути усталені звички: відмовитись від великих родинних святкувань, не нести кошики до церкви, можливо, зменшити кількість продуктів, які треба купити.

«Куфер» запитав у прикарпатців, які мешкають за кордоном (і де святкування Великодня за західним обрядом вже відбулось) про те, як вони готувались до свята в умовах карантину і чи вдалось зберегти сімейні традиції.

Катерина Бігун

Польща, Ломянкі

Я живу у містечку під Варшавою, яке називається Ломянкі. Переїхала до Польщі сім років тому на навчання. Зараз працюю в літературній агенції. 

Цього року святкую Великдень у Польщі лише вдруге. Зазвичай на свята приїжджала до Івано-Франківська, де живуть мої батьки. У родині ми святкуємо два Великодня. Моя бабуся — полька, тому на католицьке свято їздимо до неї в гості до Калуша. А вдома святкуємо як греко-католики. 

Як святкують поляки

Поляки також збирають і святять кошики. Але паски у них немає. Вони святять хлібних випечених овечок, а ще ковбасу, яйця й просто хліб. І білу ковбасу, з якої потім роблять особливий журек. Можуть покласти до кошика ще щось солодке, наприклад, торт. 

І ще цікава річ, про яку я дізналася лише вчора: вони не запалюють в кошиках свічки. А у нас така традиція є.

Великдень під час карантину

Моя підготовка до свята складалася з походу до магазину. Ми зробили це напередодні вночі. До магазину впускають не більше 10 людей. Треба стояти у черзі, але люди дуже дисципліновані та тримають соціальну дистанцію.

Ще мене вразило, що всі в черзі мали маски, хоча у нас поки такої вимоги не має. 

Поляки узагалі дуже серйозно поставилися до ситуації з карантином. Тут заборонено виходити з дому, окрім як до магазину, аптеки чи щоб допомогти старшій людині. Парки, сквери, ліси — все закрито. Ще тиждень тому я ходила тренуватися в парк, там є тренажери просто неба. Зараз це заборонено, все там перемотано стрічкою.

Просто вийти погуляти теж не можна. Хоча міністерство здоров’я на сайті пише, що це корисно для здоров’я.

Але, якщо на вулиці вас зупинить поліцейський і ви скажете, що просто гуляєте, то отримаєте штраф. Штрафи за порушення карантину — від 500 до 30 000 злотих. 

Усі костели на Великдень закрили. Спершу церква мала дозвіл на присутність 50 людей у храмі, потім цю кількість зменшили до 5. А на свята взагалі офіційно посвятити кошик в костелі було заборонено. Ксьондзи розіслали спеціальну молитву, з якою можна було освятити кошик вдома. А ще можна було подивитися трансляцію з Ватикану з Папою Римським. 

Але нам пощастило освятити кошик. Я живу у приватному будинку. Поруч розташований монастир. Ми написали туди й дізналися, що монах може прийти і освятити наші кошики. Ми вийшли з будинку (нас усього четверо людей), тримали дистанцію, прийшов монах і покропив водою наші кошики. 

Великдень у Польщі починаються святкувати сніданком. Вмикають службу з Ватикану. Діляться яйцями й говорять один одному побажання. Після служби багато їдять й відпочивають. А потім, за звичайних умов, йдуть гуляти. В принципі, як і в Україні. 

Михайло Радевич

Прага, Чехія

Ми переїхали в Чехію в листопаді 2017 року — працювати в пекарні. Моя дружина Мар’янка — пекарем-кондитером, а я спочатку працював баристою в кав’ярнях нашого підприємства, а тепер займаю трохи іншу посаду.

Цьогоріч буде вже третій Великдень, котрий ми зустрінемо в Празі.

Два роки поспіль наші святкування були недільним походом до церкви, де нам освячували кошики з всім їхнім вмістом, а вже по поверненню додому, майже відразу, ми смакували цими добротами. Цього року приготування до Пасхи всі ті ж, але без походу в церкву — через карантин.

Карантинні обмеження

Вже близько місяця в Чехії впроваджено надзвичайний стан через коронавірус, досі тривають карантинні обмеження. Зараз вони трохи послабилися: ми можемо можна вільно виходити на вулиці, гуляти парками та лісами, набережними, але лише по двоє (обмеження не стосується сімей та людей, котрі ведуть одне господарство, чи працюють на одному підприємстві). Обов’язково треба носити маски, винятки — велосипедисти та бігуни. Громадський транспорт працює від початку карантину, але влада Чеської Республіки по всій країні зняла потребу оплачувати паркування, щоб стимулювати мешканців користуватись власними авто. А ще в громадському транспорті вже місяць, як ніхто не перевіряє проїзні квитки (їзденки).

Масові зібрання заборонені, тому цьогоріч ми не йдемо до церкви святити кошики. Та й здоровий глузд перемагає.
Як чехи святкують Великдень?

В чехів, як такої, немає культури святкування Великодня. В них Velíkonoce — це шоколадні зайці, яйця, панетоне та додатковий вихідний в понеділок (причину якого більшість не розуміє, але раді, що він є). На відміну від Різдва, яке сімейне свято, в ці дні чехи намагаються чкурнути десь подалі за місто. Тому ми з Мар’янкою святкуємо «український» Великдень.

Підготовка до свята

Кошик зберемо до суботи, помолимося та покропимо водою, яка є в нас з Водохреща. Залишимо на столі до ранку, цілу ніч давлячись слиною від смачних ароматів.

Правда тут, в Празі, наш великодній кошик не такий багатий, як вдома, в Україні, але, як і на Різдво, ми стараємося дотриматися всіх родинних традицій та приготувати все необхідне до свята.

Свій кошик Мар’янка вторгувала в перший ж рік нашого перебування в Чехії, у в’єтнамки на Празькій тржніце (це центральний, але не найбільший базар Праги). Тепер ми просто щороку його по-різному прикрашаємо.

Писанок в нас немає, та й не знаємо, чи десь тут їх реально придбати, але галунимо (фарбувати в один колір — прим. ред.) варені яйця.

А от з паскою все набагато простіше: її випікає моя дружина на роботі. Щорічно ми беремо собі зо 2-3, бо однією не насмакуємося (страшно любимо їх в понеділок-вівторок їсти з теплим молоком та медом).

Обов’язковим в кошику є цвіклі — хрін тут продається в супермаркетах. Його разом з червоним бурячком (і з плачем) я натираю вже десь в четвер-п’ятницю, аби не втратив міцності.

Перше, що ми все ж замовляємо та купуємо — це м’яса та ковбаси. Ковбаси тут можна придбати і в звичайних супермаркетах, але ми купуємо в м’ясних магазинах, там вони чомусь смачніші, ніж в Tesko чи Kaufland. А от домашню копчену шинку доводиться замовляти десь тиждень-два наперед в одному з магазинів українських делікатесів. Навіть не знаємо, як їм вдається доставити м’ясо через фактично закриті кордони, але і цьогоріч копчена полядвиця буде у нас на столі.

Далі — сирні та творогові смаколики. Моя дружина родом з Отинії, там на Великдень є своя традиційна страва — плесканка. Це солона творогова (сирна) запіканка з яйцями.

Цей Великдень відбувається ніби з дотриманням всіх родинних традицій, але якраз всієї родини на свята й найбільше не вистачає. Скучили вже за всіма.

Читайте також:

Залишайтесь на зв’язку з «Куфером»! Ми є у Facebook, Instagram, Telegram та Twitter.

Спілкувались Софія Дейчаківська та Ольга Перехрест

Фото надані героями

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Kufer

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Вгору