Цінувати треба живих письменників — як і знайомитись з ними. «Куфер» продовжує розповідати про непересічних людей, так чи інакше пов’язаних з Франківськом, і тепер знайомить вас з Тарасом Прохаськом.
А якщо ви вже знайомі з ним (і, може, навіть вітались, гуляючи Стометрівкою), то просто привітайтесь з ним ще раз.
Хто це?
Тарас Прохасько — письменник і один з представників Станіславського феномену.
Хоча взагалі за освітою він не мав нічого спільного з літературою, адже Прохасько мав би стати ботаніком.
Родинні зв’язки
Родина Прохаська цікава сама по собі (і найкраще він сам писав про неї, а потім ще й неодноразово розповідав). Але якщо коротко:
- його прадід — греко-католицький священник Олекса Пристай (1863–1944). У 1907 році він виїхав до США, де написав чотиритомну книжку спогадів «Із Трускавця у світ хмародерів» про культуру та побут мешканців рідного Трускавця, селян Галичини та життя української діаспори у США;
- його мати — троюрідна племінниця письменниці Ірини Вільде (її найвідоміший роман — «Сестри Річинські», за які вона отримала Шевченківську премію);
- інший прадід був власником одного з перших пансіонатів у Моршині.
Рідним містом для самого Прохаська є Делятин, і їхня родина опинилась там достатньо випадково: його бабусю та батька, її сина, в 1950-х депортували з Моршина в Читу. Там бабуся вдруге вийшла заміж за чоловіка, який був родом з Делятина. Коли родина отримала можливість повернутись в Україну, спершу вони шукали якісь варіанти в рідному Моршині або Стрию, але нічого не знаходилось. Але залишався Делятин — його й обрали.
Чому Прохасько — важливий письменник?
Тарас Прохасько не одразу став письменником. Після ботанічної освіти він чим тільки не займався: працював в Івано-Франківському інституті карпатського лісівництва, був вчителем, барменом, радіоведучим, журналістом. У 1992-1994 роках був співредактором культового журналу «Четвер», творцем якого був Юрій Іздрик.
У ці роки у Франківську як раз розгортався Станіславський феномен — унікальне явище в сучасній українській літературі, коли у місті сформувалась група письменників, які писали постмодерні твори (ми про це пояснювали детальніше).
Сам Прохасько описував це так: «Можна узагальнити, що каноном «Станіславського феномену» є публікації цих авторів у цей час у часописі «Четвер». Основними рисами феномену є новації тем і способи викладу, звернення до історичної пам’яті і міфології Галичини й Центральної Європи, серйозна іронія, орієнтація на універсальну проблематику, західноукраїнська мовна стихія».
Першою книжкою Прохаська стала збірка «Інші дні Анни» — вона вийшла в 1998 році у видавництві «Смолоскип», лауреатом літературного конкурсу якого письменник став за рік до цього. Ця збірка оповідань (які можна читати як один текст) закладає основи майбутнього письма Прохаська:
- магічний реалізм (магічні елементи співіснують із реальним світом, і їхня нелогічність сприймається як щось нормальне; цей підхід відомий завдяки латиноамериканським письменникам, а у Центральній Європі — завдяки Милораду Павичу);
- увага до природи (і найдрібніших її деталей);
- ці тексти неможливо відірвати від територій, де вони написані — це Галичина з її родинною пам’яттю; ліс та гори; міста, зосереджені на помешканнях в них.
Головним твором Прохаська є роман «НепрОсті», який вийшов в 2002 році. Це така собі «альтернативна» історія (чи міфологія, за словами самого автора) Карпат у першій половині XX століття. Цей роман входить до 100 найкращих українських літературних творів (за версією Українського ПЕН-клубу). І також він увійшов до збірки «ботакЄ», яка стала книгою року у 2011 році.
Прохаська вважають одним з найкращих українських есеїстів: він має дві найпрестижніші премії, які тільки можна отримати за есеїстику — премія імені Юрія Шевельова за книгу «Одної і тої самої» в 2013-му і Шевченківська премія за збірку есеїв «Так, але…» у 2020-му.
А ще він, у порівнянні з усіма українськими письменниками доби незалежності, неперевершено працює саме з магічним реалізмом — у цьому напрямі ніхто не написав нічого кращого за «НепрОстих».
Де можна дізнатись більше?
У 2020 році вийшов документальний фільм про Тараса Прохаська від режисерки Ганни Фесун.
Сліди у місті
Почати знайомство з Тарасом Прохаськом варто з його книжок: «НепрОсті», «FM Галичина». Знайти їх найпростіше в книгарні видавництва Лілея-НВ (вул. Незалежності, 18). Адже саме в цьому видавництві і почалась літературна кар’єра Прохаська.
А взагалі його можна зустріти просто на вулицях міста: на Стометрівці, на Курбаса чи на площі Міцкевича. Недарма його порівнюють з мандрівним філософом.
