Якщо ви думаєте, що фотографія — це обов’язково складно й дорого, то ні. Іноді для оригінальних світлин достатньо підручних матеріалів. Фотографка Олеся Саєнко розповідає, як можна зробити об’єктив для цифрового чи плівкового фотоапарата власноруч — і які можливості для експериментів це відкриває.
Концепція DIY (тобто Do It Yourself — «зроби це сам») давно популярна. Але під час локдауну набрала нових обертів. Тому коли я дізналась про можливість створення пінхол-об’єктиву з підручних засобів, зрозуміла, що вб’ю одним пострілом двох зайців — задовільню потреби внутрішньої експериментаторки і знайду натхнення у новій візуальній мові. А ще такий спосіб вкотре підтверджує, що хороший кадр можна зробити без дорогої апаратури.
Пінхол (pinhole — шпильковий отвір) — камера з маленьким отвором замість об’єктива або об’єктивом, що імітує такий ефект. Також зустрічаються назви «стеноп» та «лохкамера» (нім. Lochkamera — «камера з отвором»).
Стенопи зазвичай робляться власноруч фотографами. Найпростіший стеноп складається зі світлонепроникного ящика з невеликим отвором на одній стороні і з листом фотоплівки або фотопаперу на інший світлочутливий матеріал. Проявка відбувається у фотолабораторії зі спеціальними хімікатами. В якості затвору може використовуватися шматок картону на шарнірі — інакше світло постійно буде експонуватися і плівка чи фотопапір засвітиться. Малий отвір зазвичай проколюється швейною голкою у фользі або тонкій алюмінієвій пластині. Потім пластина закріплюється зсередини коробки, перекриваючи отвір більшого діаметра.
Пінхол камери можна робити з сірникового коробка, бляшанки, бідона, навіть з автобуса (наприклад, така велика «камера» працювала у Маріуполі в рамках фестивалю «ГогольFest» в 2018 році) — фантазії немає меж.
Попередниця пінхол-камери — камера-обскура, тобто темне приміщення з одним малим отвором (діаметром порядку 0,3-1,0 мм), через який на протилежну стіну проєктується перевернуте зменшене зображення предметів ззовні. Чим менший отвір, тим різкішим буде зображення в результаті. Також чіткість по всьому кадру буде залежати від фокусної відстані, тобто відстані від отвору до світлочутливого матеріалу.
Зробити пінхол-об’єктив для існуючої камери можна самотужки. Я випробувала два варіанти — для цифрової камери та для плівкової.
Для плівкової камери знадобиться: алюмінієва банка, котушка плівки, механічна камера зі змінною оптикою (ФЕД, Зеніт, Зорький або Київ), ножиці, ізоляційна стрічка і голка або булавка (чим тонша, тим краще).
Потрібно акуратно проколоти алюмінієву банку голкою чи булавкою і вирізати ділянку з отвором. Після того зачистити наждачним папером сліди від голки. Тоді такий об’єктив приклеїти за допомогою чорної ізострічки на місце справжнього об’єктива на фотоапарат (в мене був Зеніт). Камера готова до використання. Але потрібно врахувати один момент — знімати потрібно у режимі Bulb, самостійно контролюючи час витримки.
З плівкою Kentmere з ISO 400 у хорошому освітленні на вулиці я фотографувала із витримкою 0,5 секунд, у затінку — 2. Відповідно при хмарному небі — достатньо 1 секунди. Результат мого першого досвіду з пінхол можна переглянути нижче.
Якщо ви краще сприймаєте інформацію візуально, є можливість переглянути відео по створенню пінхолу.
Зробити пінхол для цифрової камери ще простіше — для цього береться пластмасова кришка, призначена для захисту внутрішніх деталей апарату при знятому об’єктиві. У ній по центру робиться отвір діаметром 6-10 мм, тоді у фользі (у моєму випадку так само у алюмінієвій банці) тонкою голкою робиться малий отвір. Фольга чи банка приклеюється зсередини пластмасової кришки. Звичайно, затяті фотолюбителі можуть сказати, що цифровий пінхол — це читерство, але життя і так складне, щоб ускладнювати його ще більше.
Вирахувати час експозиції на цифровій камері простіше, оскільки відразу видно результат. З власного досвіду час експозиції, як і з плівкою, коливалася від 0,5 до 2 секунд на вулиці і трохи більше в приміщенні. Для отвору діаметром з булавку цього часу достатньо, до того ж можна змінити експозицію у постобробці. Зазвичай, мудрі фотографи використовують штатив при зйомці, ба більше — спусковий тросик аби мінімізувати коливання від руки фотографа при натисканні на кнопку затвору. Але, як на мене, правила створені, щоб їх порушувати (до того ж у мене немає таких пристосувань) — і я знімаю з рук. Ось кілька фото з прогулянок Франківськом.
Як видно з фотографій, вони не виходять абсолютно чіткими, але створюють особливий ефект, не схожий ні на який інший об’єктив. Репортаж на нього зняти важко, але пейзажі, міські ландшафти виглядатимуть атмосферно. Цікаво також експериментувати з портретами, які стають схожими на живопис. На мою думку, у таку невизначену епоху пандемії, пінхол навіть чіткіше, ніж інші об’єктиви, передав емоційний стан і дозволив сублімувати енергію.
