fbpx

8 питань про 8 березня: що це за свято і чому фемінізм потрібен всім

Дарувати квіти чи не дарувати? Вітати чи не вітати? І при чому тут соціалістки? «Куфер» розвіює міфи, що існують довкола 8 березня, та відповідає на головні питання про це свято.

Що саме ми святкуємо?

Все почалось у 1910 році: у Данії учасниці Другої міжнародної конференції жінок-соціалісток з 17 країн ухвалили рішення відзначати в березні Міжнародний жіночий день. Це було не зовсім свято, а скоріше нагода щороку привертати увагу до боротьби жінок за рівні права: оплату праці, право голосувати на виборах, рівний доступ до освіти тощо.

Тож якщо коротко, 8 березня — це про права людини, а не про красу і жіночність.

Святом «краси та жіночності» цей день став у Радянському Союзі (з 1921 року — державне свято, з 1965 — вихідний): поступово, замість подяки за участь у революції, жінкам почали дякувати за красу та натхнення. Так свято з політичного стало домашнім.

Проте на Заході первинний сенс цього дня зберігся: у 1975 році Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію, згідно з якою кожній із країн-учасниць пропонувалось відзначати Міжнародний день прав жінок. Саме цей день і потрапив до календаря незалежної України.

Приблизно з 2010-х українські феміністки повертають 8 березня його політичне значення: влаштовують публічні акції та марші, нагадують про важливість дотримання рівних прав та привертають увагу до питань насильства над жінками.

 До речі, саме тому День матері не може замінити Міжнародний жіночий день: не всі жінки є/хочуть/можуть/планують бути матерями, проте права й потреби є в кожної.

До речі, те, що ініціаторками Міжнародного дня прав жінок були соціалістки, не робить це свято соціалістичним. Чесно.

Чому сучасний фемінізм не ображає чоловіків?

Якщо коротко, то фемінізм — не проти чоловіків. Він проти патріархату, тобто, проти домінування чоловіків у всіх сферах життя, від родини до політики.

Жіночий рух, особливо після 1990-х, коли виникає «третя хвиля» фемінізму, спрямований на те, щоб жінки отримали право розпоряджатись собою: мали можливість самі обирати, ким їм бути, де працювати і що вдягати. Чи мають стосунок до цього чоловіки? Так, якщо намагаються втручатись у цей вибір. Чи мають стосунок до цього інші жінки? Так, якщо теж починають нав’язувати жінкам різноманітні обмеження.

Чи обмежує фемінізм чоловіків у їхніх правах? Якщо це право на насильство (економічне, психологічне чи фізичне), то так. Якщо це право приймати рішення за жінку — так. Якщо це право порушувати чужі кордони, жартувати недоречні жарти і просто бути неприємною людиною — так.

Чи дає щось фемінізм чоловікам натомість? Так — щасливе й повне життя для їхніх матерів, бабусь, сестер, доньок, племінниць чи дружин. Фемінізм дає чоловікам рівних партнерок — в роботі чи стосунках — а не людину гіршого сорту. Хоча доведеться і ставитись до жінки відповідно, як до рівної. Фемінізм також знімає з чоловіка тягар «годувальника», адже якщо твоя жінка — це твоя партнерка, ви можете ділити обов’язки порівну (або так, як буде зручно саме вам).

Чому жінки виходять на марші?

Оскільки 8 березня — політичне свято, під час нього влаштовують різні акції. Зокрема, марші. Навіщо жінки це роблять:

  • Тицьнути пальцем у проблему: часом лише яскравими плакатами можна нагадати, наприклад, що в Україні досі не ратифікована Стамбульська конвенція (міжнародний договір, присвячений боротьбі проти насильства щодо жінок);
  • Висловити незгоду: з патріархальними традиціями, державною політикою, побутовим сексизмом, нерівною оплатою праці тощо;
  • Відчути сестринство: одна справа — бути феміністкою в оточенні ще кількох феміністок, інша — побачити, що вас багато, що з вами треба рахуватись і що ви маєте підтримку одна одної. А ще можна вийти за ту, хто вийти не може — і підтримати інших жінок просто своєю присутністю.

Чому жінкам можна тиснути руку?

Українському діловому етикету досі бракує розуміння: якщо тиснете руки — тисніть їх всім, а не лише чоловікам.

  • бо, по-перше, це щонайменше дивно — коли чоловік, який заходить до кімнати, тисне руки лише половині присутніх;
  • по-друге, діловий етикет передбачає рівність: ви тиснете руку не жінці, а колезі;
  • по-третє, рукостискання — найприйнятніший варіант для привітання, що дозволяє зберігати дистанцію (обійми та поцілунки в щічку залиште для близьких знайомих, і то: лише якщо ви впевнені, що цим не порушуєте їхніх кордонів).
Якщо це ділова зустріч, у жодному разі не цілуйте руку жінці. Та й якщо не ділова — теж. Серйозно.

Утім, маємо звернути увагу: зараз, в часи коронавірусу, варто уникати рукостискань, незалежно від гендеру. Можна придумати щось інше: стукатись кулаками чи просто махати рукою.

Чому квіти — не найкращий подарунок на 8 березня?

  • Тому що подарунки жінкам на 8 березня дещо суперечать концепції цього дня. А якщо вам хочеться зробити приємне близькій людині (партнерці, дружині, сестрі, мамі) — не забувайте це робити кожного дня протягом року, а не лише 8 березня;
  • Квіти, що вирощують на продаж, шкодять атмосфері — через великий вуглецевий слід, що виникає під час їхньої доставки (ось тут ми пояснювали, що таке вуглецевий слід).

Якщо вам все-таки хочеться подарувати комусь букет (не обов’язково жінці, не обов’язково 8 березня) — запитайте у квітковій крамниці, де саме були вирощені квіти і які з них сезонні. Обирайте ті, що ростуть найближче до вас і квітнуть відповідно до пори року (а не до бажань власників теплиць).

Чи були феміністки у Франківську?

Івано-Франківськ мав би бути серцем українського фемінізму. Cаме тут, у 1884 році виникла перша українська жіноча організація «Товариство руських жінок». Його засновницю була письменниця та феміністка Наталія Кобринська.

У своїх феміністичних поглядах Кобринська зосередилась на питаннях літератури та освіти: вона писала про необхідність жіночої гімназійної та університетської освіти, а також разом з Оленою Пчілкою (Ольгою Драгомановою-Косач) започатковує перший у світі жіночий альманах «Перший вінок», де видає твори українських письменниць.

Товариство збиралось за адресою площа Ринок, 6 — на згадку про ці події зараз там є меморіальна дошка (знайти її можна з вулиці Труша).

Фото: Марія Козакевич

Чи повинен хлопець вітати дівчину з 8 березня, якщо вона феміністка?

Ми ж вітаємо людей зі святами не тому, що повинні, а тому, що хочемо. Тож так, звісно, ви можете привітати її! Тільки привітайте з Міжнародним днем прав жінок. Побажайте впевненості і снаги досягати поставлених цілей. Пообіцяйте підтримку — і справді підтримуйте її.

Сходіть разом на марш, а якщо у вашому місті він не відбувається — запропонуйте разом сходити в книгарню і купити книжку на кшталт «Це зробила вона», «Сила дівчат», «Казки на ніч для дівчат-бунтарок» або «Чому не варто боятися фемінізму». Але точно не купуйте одноразових букетів та беззмістовних подарунків.

Зрештою, запитайте, чого саме хотіла б вона.

Цілком ймовірно, що вашій феміністці нічого не хочеться після довгого робочого тижня, і найкраще, що ви можете для неї зробити — взяти на себе частину домашньої роботи, заварити чаю і дати їй відпочити.

Чи не ображаються феміністки на 8 березня?

Феміністки не ображаються на саме свято. Феміністки ображаються, коли їх вітають з тим, що вони жінки, і бажають ніжності.

Не варто вітати жінок «зі святом весни та жіночності». Краще побажайте їм рівних можливостей.

Ніколи не жартуйте: «мовчи, жінко, твій день — 8 березня».

Підтримуйте бажання жінок розвиватись, вчитись, працювати, одягатись, будувати стосунки так, як обирають саме вони. Зробіть зауваження колезі, який відпускає сексистські зауваження. Підтримайте молодшу сестру/племінницю/похресницю/дочку, якщо та захоче конструктор замість ляльки чи обере технічну, а не гуманітарну освіту. Хочете зробити подарунок близькій жінці — подаруйте щось, що насправді їй потрібне, а не чергову коробку цукерок з самотнім тюльпаном.

Будьте уважними і вмійте слухати. І тоді жодних проблем з цим днем у вас не буде.

Головне фото: Гендер в деталях

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте також з цієї рубрики:

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: