Різдвяний «Куфер». Колонка редакторки

Узагалі, перша редакційна колонка має розповідати про плани і перспективи, про те, чому ми з’явились і куди будемо рухатись. Та «Куфер» починає свою роботу в доволі незвичний для цього час – на різдвяні свята – тож говорити в ці дні про буденне трохи дивно. Натомість це час для того, аби пригадати дитячі казкові історії, герої яких зазвичай на початку не готові вирушати у довгу подорож, яка наприкінці книжки (або фільму) докорінно їх змінить: зробить відважнішими, познайомить з новими друзями та подарує надію.

Як і кожна історія, наша має свій початок, сюжет і ефектну кінцівку. Щоправда, про кінцівку думати ще зарано, а розмову про початок ми залишаємо на «після свят». Але головне: наші герої не мають мечів та не полюють на драконяче золото, та вони не менш цікаві за лицарів, мисливиць, чарівників чи ельфів. Місце дії – Івано-Франківськ. Пригодами та викликами нас забезпечить місто, перешкоди стануться самі собою, а фінальною винагородою будуть читачі. Не такий вже й поганий сюжет.

Я знаю: наші тексти, хоч можливо й не одразу, стануть частиною історії самого Івано-Франківська. Не історією в сенсі history, а саме його оповіддю. Бо саме так і стається в кожній казковій історії: ніхто не проходить лабіринт або не кидає каблучку в вулкан у першому ж розділі.

У викликах, з якими стикаються містяни кожного дня, ми вбачаємо можливості для розуміння того, чим є життя міста. Ми віримо, що знання про те, що тут ставалось, стається та ще колись станеться допомагає приймати усвідомлені рішення. Зрештою, час у місті може рухатись з різною швидкістю, а кожен з героїв входить до річки сюжету у різний момент. І тільки читач дізнається про все це одразу.

Ці перші дні роботи журналу, які, за іронією, є останніми днями року, є для нас шансом загадати бажання на майбутнє. Ми віримо у Франківськ, який розуміє і знає себе. Ми хочемо не проґавити шанс стати учасниками цього внутрішнього його діалогу, ми починаємо цю розмову з вірою в відповідь.

Ці різдвяні свята, як і кожні свята у роки, що минули, є нагодою стати кожному й кожній кращими. Чи хоча би уявити, якими ми хочемо бути.

І ми хочемо жити в Франківську, який ми цінуємо, переказуємо, переосмислюємо, покидаємо і до якого, врешті, вертаємось. Ми не просто розповідаємо історії: про Франківськ, для Франківська або з Франківська. Це історії про любов, яка живить місто і рухає ним. Любов якраз особливо помітна узимку, адже тільки вона дає нам надію цю зиму прожити.

Тож це – початок сезону Різдва, надій, мрій про зміни, загаданих понад рік тому бажань.

Ми називаємось «Куфер». І, як співав колись гурт «Мертвий півень», «не було би вас – не було би нас». Тож творімо цю історію разом.

Kufer
Вгору