Країна ельфів, овець та льодовиків: 11 причин швидше поїхати в Ісландію

Часом кожному з нас потрібна несподівана пригода. Особливо, коли хочеться змінити все довкола і вийти нарешті з кризи.

Блогерка та SMM-менеджерка Руся Іршко написала для «Куфера» про те, як вона ризикнула і поїхала до країни, про яку навіть не уявляла, що колись туди добереться — до Ісландії.

Загалом, багато хто знає, що Ісландія — не бюджетна країна (наприклад, кава на заправці коштує від 100 грн, стаканчик йогурту — від 60 грн). Але навіть попри цей факт, там складно (м’яко кажучи) подорожувати самому. Особливо, якщо у тебе немає водійських прав.

Ісландія — це острів. На якому немає армії, морських і військово-повітряних сил, а також — залізниці. Наявні рейсові автобуси відрізняються від традиційних у нашому уявленні.

Люди на острові пересуваються на власних авто: це не про комфорт, а про необхідність. До того ж, туристичні локації можуть бути розташовані далеко від дороги, куди автобус не заїде. А це означає, що ти можеш подорожувати з екскурсійними автобусами зі столиці, або автостопом (що мені видавалось реальним, але надто стрьомним як для першої подорожі на край світу) чи брати на прокат машину.

Експедиція

Прямих літаків до Ісландії з України немає. Ми летіли туди й назад літаком AirBaltic — з Києва та пересадкою в Ризі. Переліт в обидва боки у туристичний сезон коштуватиме близько 300 євро. Але можна обрати інший час для поїздки (або дочекатись знижок) і вкластись у 100 євро.

Для в’їзду потрібен біометричний паспорт або віза, оскільки Ісландія входить до країн Європейського союзу. Я давно використовую свій біометричний паспорт і ще ніколи не мала з цим проблем.

Читайте також: Поїхали до Праги? Як вмовити батьків мандрувати

Я поїхала у свою «експедицію» разом з організатором з України і не пошкодувала. Експедиція, яку я обрала, трохи відрізняється від формату «туру». Наприклад, тим, що учасники ділились по 10 людей і заселялись в один спільний будинок. Пари заселялись в окремі кімнати по можливості, а учасники, які приїхали самі — могли бути з іншими в одній кімнаті.

У нас був душ, туалет, спільне подвір’я. На весь час перебування в Ісландії ми закупили продукти на будинок. Ми могли готувати сніданки, вечері та спільний обід, що значно економило ресурси, у тому числі й час (бо попри високі ціни на їжу в Ісландії, знайти там ресторан — ще та задача!)

Ми брали в оренду чотири машини, у кожній з них їхало по п’ять людей. Щодня ми вранці виїжджали на локації та повертались ввечері. Винятком був день, коли ми вирушали на льодовики — це було надто далеко, тому ми ночували у кемпінгу.

За повних 8 днів ми відвідали понад 27 локацій. Після кожного місця здавалось, що красивіше вже не може бути. Але потім знову сідаєш до авто і знову дивуєшся, коли приїжджаєш на нове місце. Загалом, тепер я розумію всіх своїх знайомих, які говорили, що в Ісландію варто їхати, коли вже все бачив. Адже після неї складно буде знайти місце, що може вразити.

Рейк'явік (фото: Evelyn Paris)

Ісландія у фактах

  • Рейк’явік — найпівнічніша столиця світу.
  • В Ісландії досі вірять в ельфів. Принаймні, на деяких дорогах можна натрапити на об’їзди навколо місць, де, ймовірно, мешкають ельфи.
  • У ісландській кухні трапляються такі дивні страви, як варені баранячі яйця, овечі стегна в молочній кислоті та овечі голови. Особисто я пробувала тухле акуляче м’ясо. Це було ніби м`ясне авокадо, тільки з різким і дуже відчутним запахом аміаку.
  • Завдяки тому, що ісландці не впускають у свою мову запозичені слова, за 1000 років ісландська мова фактично не змінилася. Це ніби ми зараз спілкувались мовою часів Київської Русі. Ось що зараз відбувається в Ісландії. Але англійську розуміють всюди.
  • Якщо ви думаєте, що в Ісландії гарно — ви не помиляєтесь. Острів нагадує космос, у повному сенсі цього слова. Недарма тут знімали «Гру Престолів», «Чорне дзеркало», «Інтерстеллар», «Таємне життя Волтера Мітті» та кілька частин Джеймса Бонда.
  • Природних ресурсів країни достатньо, щоб генерувати енергію для всієї Європи. А місцеві будинки не потребують штучного опалення: пара і гаряча вода потрапляють у будинки прямо з природних гарячих джерел.
  • Більшу частину острова займають лавові плато (висотою 500-900 м), над якими височать гірські масиви і вулкани (1300-2000 м), увінчані льодовиковими куполами. Найвища точка — гора Хваннадальсхнукюр (2119 м, трохи вище за Говерлу). На острові є понад 200 молодих вулканів, з них 40 вивергалися після заселення острова в кінці ІХ століття. А близько 11% всієї території Ісландії займають льодовики.
  • Тут не ростуть кущі та дерева, тому ви не побачите лісів. Це не лише через лавову породу, на якій важко щось виростити, але й сильний поривчастий вітер.
  • Улітку світловий день триває близько 22 години.

Туристи

Гадаю, Ісландія наразі є однією з найпопулярніших країн, куди всі хочуть поїхати. Цей туристичний напрямок — модний. Країна з населенням у 320 тисяч приймає понад 3 млн туристів за рік (цифри вже могли змінитись).

Але мені видалось все трохи інакшим. Я була в Ісландії у найбільш туристичний сезон — кінець липня. В цей час там найбільш сприятлива погода (від + 8 до + 15), доступні туристичні маршрути (в інші сезони деякі напрямки можуть бути зачинені), прилітають маленькі яскраві птахи, яких ви побачите на всіх символах Ісландії — тупики.

Біля кожного з місць, навіть біля водоспаду Ґульфосс чи всесвітньо відомого Діамантового пляжу, я не помітила аж настільки багато людей чи черг для фото. Навіть в низький туристичний сезон у Празі не буде куди яблуку впасти, а у Норвегії чекають годинами для фото на Язику троля. В Ісландії все не так.

Можливо, мені пощастило. Або варто враховувати важкодоступність острова, через яку туди прилітають менше туристів, ніж є охочих.

Погода 

Погода в Ісландії далека від ідеалу. Місцеве прислів’я говорить: «Якщо вам не подобається погода, зачекайте 5 хвилин — і вона стане ще гіршою». Але те, що там постійно дощі та тумани — міф. Навіть в один день в різних частинах острова може бути різна погода. Я переконалась у цьому, коли в один і той же день у Блакитній Лагуні засмагала в купальнику, а під вечір вже одягала фліску під куртку у найпівнічнішій столиці світу — Рейк’явіку.

Вже в останні два дні ми відчули що таке справжній північний дощ та туман. Адже коли приїхали на мис Myrdalshreppur, не минуло і 25 хвилин, як маяк на вершині, який щойно було чітко видно, затягнуло таким густим туманом, що здавалось, ніби його тут ніколи не було.

У тамтешньому тумані не просто нічого не видно, але ще й волого і пробирає до кісток. Тому будьте готові до всього. Зокрема — правильно спакуйте одяг та взуття. Не забудьте про шапку (або баф), візьміть зручні речі, трекінгове взуття, рукавички і дощовик. І термос.

Ці фото зняті в один день

Усамітнення

Це мене вразило найбільше. Народитися в Ісландії — ще та задача, особливо якщо ти екстраверт. Адже твої сусіди можуть жити в межах наступних 10, 20 або й 40 км.

Загалом, «самотніх» хатинок на острові не так багато. В основному ісландці живуть у невеликих поселеннях з 4-8 будинків. На острові немає доставок суші чи піци, я рідко бачила ресторани та навіть банальних автозаправок не багато. Тому якщо ви подорожуєте самі — добре плануйте, де буде ваша зупинка.

Вівці

За 8 днів я не побачила жодного «місцевого» собаки чи кота. Лише чайки, вівці, вівці і знову вівці. Їх так багато, що перестаєш дивуватись вже на другий день. Здається, що вони пасуться по всій довжині острова — понад дорогою постійно проставлена сітка, аби вони не вискакували. Деколи не бачиш кінця-краю їхньому «полю», тому складно уявити, скількома квадратними метрами володіє один ісландець і як потім тих овець він збирає назад.

Слово «поле» тут взято у лапки, адже пейзажі вражають. Упродовж кількох десятків кілометрів ви можете їхати вздовж чорної лавової пустелі, покритої мохом, а потім краєвиди зміняться і перед вами відкриється величезна площа, над якою височіє, ніби зліплена, гора, а під нею — озеро. Краєвиди змінюються і змінюються. І впродовж всього шляху ви обов’язково будете бачити овець.

Чорні пляжі та релаксові гори

Ісландія перша на моїй пам’яті країна, що володіє таким величезним ресурсом природних розваг: тут вам і чорні пляжі, на яких можна засмагати, і пляжі, на яких можна мерзнути у куртці, гейзери, за якими можна просто спостерігати з камерою, і холодний океан, в якому плавають морські котики, а за ними косатки і, звісно, хайкінг у гори. Останній має перше місце у моєму списку.

Час від часу я ходжу в Карпати. Тому мені здалося, що інші учасники поїздки, які приїхали з великих міст, відчували себе дуже втомленими після підйомів та спусків, які я навіть не помічала. Але суть не у фізичній підготовці чи витривалості. Наша природа набагато «агресивніша», на мою думку. Навіть підйом на Явірник виснажує більше, ніж кількагодинний релакс-похід в Ісландії. Всюди прокладені доріжки, а на особливо небезпечних ділянках стоять маленькі поручні.

Читайте також: Куди поїхати в Карпати з дітьми: 5 веломаршрутів біля Франківська

Водоспади

Національний парк Тінгветлір

Відомий не тільки тим, що там знімали Гру Престолів, але й тим, що на цьому місці заснували одну з найстаріших парламентських установ у світі. На цьому місці у 1944 році було проголошено незалежність Республіки Ісландія. Також у парку знаходиться літня резиденція прем’єр-міністра Ісландії, розлом Євразійської і Північно-Американської тектонічних плит, ну і, звісно, водоспад.

Водоспад Ґлімур — другий за величиною водоспад Ісландії, висота якого складає близько 198 метрів. Саме те місце, куди потрібно буде йти в гори.

Сельяландсфосс мабуть, найвідоміший водоспад Ісландії. Загугліть, він майже на кожному фото.

Скоуґафосс — 25 метрів у ширину та 60 метрів у висоту чистого кайфу. Можна піднятись на водоспад і подивитись звідки починається річка.

Навіть якщо не близько підходити до водоспаду, все одно будеш мокрий навіть під дощовиком. Але енергетика того варта.

Ґульфосс — водоспад, на місці якого хотіли встановити електростанцію. Але донька інвестора, намагаючись захистити це чудо природи, погрожувала сама кинутися у нього на смерть, якщо ідея буде втілена. Чи правда це чи ні, але монумент на честь Сіґрідур Тоумасдоуттір (цієї самої доньки) тут встановлений.

Льодовики 

Коли я приїхала у лагуну Йокюльсарлон, чи не вперше за всю подорож з’явилося бажання тут залипнути. Тут спокійно і тихо, тільки ти і озеро з глибиною понад 200 метрів, у якому сплять льодовики.

Буквально через дорогу від лагуни є відомий Діамантовий пляж. Уявіть собі місце, що нагадує затоку айсбергів з брилами льоду, які лежать просто на пляжі. Сам пляж чорний — спадщина лави вулканів, яку вода руйнує тисячоліттями. А брили найрізноманітніші: великі та малі, ніжно-блакитні та покриті чорним піском, найхимернішої форми.

Турбота про природу

Навіть у найбільш популярних місцях країни немає жодного смітника. Взагалі. Все сміття ми забирали з собою в авто і відвозили до місця ночівлі. А під час трекінгу до гейзерів чи до водоспаду Ґлімур було заборонено викидати навіть шкірки від бананів чи яблука.

Про ісландський мох є багато жартів. Його справді багато довкола, але ходити по ньому заборонено. На туристичних маршрутах є маленькі знаки із закресленим чоботом — отже, туди не можна. Якщо ви зайшли на мох і це побачила «екологічна інспекція» Ісландії, будьте готові віддати за це штраф у розмірі від 500 євро. Організатор нашої експедиції вже платив подібний штраф за учасника раніше, тому це не жарти.

Але найбільше мене вразила ситуація, що сталась вже після мого повернення додому. Акаунт @keepingicelandbeautiful прокоментував мій пост в Instagram, де я виставила фото з мису Myrdalshreppur. На фото я сиджу на камені, що за крок після огорожі. І хоча на ньому не було моху чи гнізд птахів, мені здавалося, що це заборона швидше для безпеки, ніж екологічна. Але кордон я таки перейшла — і мене знайшли. За хештегом або геолокацією! І особисто написали в приватні повідомлення! Ви розумієте масштаб цієї події?

Після довгої переписки та моїх вибачень, ми таки подружилися з людиною, яка веде цей акаунт. Але їхня повага до природи вражає до глибини душі.

Ніколи тут не фотографуйтесь

Свобода 

Їхати на край світу — це пригода. Можна щось очікувати, коли плануєш мандрівку, можна планувати й обирати маршрут. А можна просто поїхати у місце і повернутися такими ж людьми, якими ви й були. Тільки з неймовірним відчуттям свободи. Свободи робити те, що вам подобається. Втілювати свої мрії та нести відповідальність за весь кайф, який хвилює тіло від початку до кінця.

Бажаю кожному відчути це.

 

Головне фото: redcharlie

Kufer
Вгору