У нас так давно не було такої кількості вихідних, що якщо ви вже давно планували влаштувати собі кіномарафон, то це ваш шанс. Редакція «Куфера» склала для вас список дуже різних фільмів, які ми дивились нещодавно, і які радимо подивитись.
Олександра Сосніна, фотографка, авторка рубрики «Куфер» на кухні
Жінки 20-го століття / 20th Century Women
Санта-Барбара, 1979 рік. Доротеї за 50 і вона переживає, чи під силу їй самостійно виховати свого 15-річного сина Джеймі так, аби він став хорошим чоловіком. По допомогу вона звертається до двох жінок: мисткині, яка винаймає кімнату в їхньому будинку й бореться з раком, і в однолітки та найближчої подруги Джеймі.
Ця стрічка зворушлива, емоційна у кожній деталі, тепла й просякнута духом епохи: з її музикою, книгами й другою хвилею фемінізму.
І у тому, що Джеймі виросте порядним, емпатійним, чесним, з високим емоційним інтелектом — сумнівів впродовж фільму зовсім не виникає. Бо хіба може бути інакше, коли тебе виховують три настільки дивовижні й неординарні жінки?
Перспективна дівчина / Promising Young Woman
Цей фільм категоризують як трилер з елементами чорної комедії, проте більшість з цих майже двох годин відчувала напругу, сум і злість. Отож, головна героїня Кессі вечорами ходить до клубу, аби вдати там, що напилася до майже непритомного стану, й перевірити: наскільки далеко можуть зайти чоловіки з жінкою, яка не в стані дати згоду на сексуальний контакт (спойлер: далеко).
Згодом ми дізнаємося про мотиви таких нічних «полювань» і вболіватимемо, аби Кессі за цю передісторію вдалося помститися — про це ви дізнаєтеся, коли подивитеся стрічку. Та одне рішення творців фільму довго не відпускало мене, тож мушу ним поділитися: на ролі чоловіків, здатних на зґвалтування, взяли акторів, відомих своїми телевізійними образами типово хороших хлопців. Адам Броуді з «Дівчат Гілмор», Макс Грінфілд з «Новенької», Сем Річардсон з «Віцепрезидента» — ними ж зачаровувалися так багато глядачок.
І це підсилило ефект наскрізної ідеї: мерзенні речі часто роблять не уявні незнайомі нам покидьки й (не)люди, а ті самі освічені перспективні хлопці, яких у такому ніхто б і не запідозрив. Ну, або ж не захотів би запідозрити.
До речі, стрічка щойно здобула Оскар за найкращий оригінальний сценарій — і тут всі овації летять до неймовірної режисерки й сценаристки Емеральд Феннелл, яка її створила.
Ольга Перехрест, головна редакторка
Ма Рейні: мати блюзу / Ma Rainey’s Black Bottom
1927 рік. Ма Рейні (Віола Девіс), справжня мати блюзу, їде на студію в Чикаго записувати свою нову платівку. Поки вона безбожно запізнюється, її оркестр починає репетирувати і сперечатись, яку ж саме версію пісні заграти сьогодні — ту, що подобається Ма Рейні чи ту, що написав молодий амбітний трубач Ліві (Чедвік Боузман) і яку схвалює власник студії?
Це — дуже дивний фільм, якщо дивитись його непідготовленими. По-перше, в його основі лежить п’єса — і ви будете згадувати про театр весь час, поки будете дивитись фільм. По-друге, автор цієї п’єси — Август Вілсон, «наш Шекспір», як його називає відомий режисер Спайк Лі. Вілсон — один з найбільш важливих американських авторів ХХ століття, якого називають «поетом Чорної Америки».
У цій стрічці важить все: слова, інтонації, голоси, спека, піт і, без сумніву, просто неймовірна акторська гра Чедвіка Боузмана (його остання роль, за яку він був номінований на Оскар). Боузман разом зі своїм героєм Ліві буде перетягувати на себе ковдру уваги протягом всієї стрічки. Зрештою, можливо, нам тільки здається, що ця історія — про один дуже довгий виснажливий день у звукозаписуючій студії, і насправді це — сцена, на якій Ліві отримує шанс розповісти свою історію.
Суд над чиказькою сімкою / The Trial of the Chicago 7
Ще один фільм, який отримав лише номінацію на Оскар — за оригінальний сценарій (і програв згаданій вище «Перспективній дівчині»). Творець цього фільму, сценарист та режисер, Аарон Соркін (той, хто написав неперевершені серіали «Західне крило» та «Ньюзрум») по-максимуму використовує улюблені прийоми:
- цей фільм — цілком чітке політичне висловлювання (Соркін — демократ і безжальний критик Дональда Трампа);
- тут багато героїв (Соркіна вважають ледь не генієм експозиції, коли треба швидко всіх представити і пояснити що до чого);
- його герої дуже багато говорять.
Скоріш за все, до цього фільму ви й ніколи не чули про цю судову справу, проте для американської історії вона вкрай важлива: активістів, що виступали проти війни у В’єтнамі, затримують за нібито заклик до масових заворушень під час з’їзду Демократичної партії у Чикаго та за порушення всіма забутого закону про незаконний перетин кордонів штату.
Але у цій справі не все так просто: суддя — вкрай упереджений і дуже некомпетентний (якщо під час перегляду вам буде здаватись, що жоден суддя, який не працює в Окружному адміністративному суді Києва, не може так говорити або чинити — повірте, може, бо сценарій базується на реальних протоколах).
Нібито група змовників насправді не група, а різні активісти з різними поглядами на ці події (і вони не завжди погоджуються один з одним). До того ж, у політиків свої інтереси в цій справі.
Це абсолютно неперевершена судова драма, під час якої вам кілька разів захочеться зупинити цей фільм і піти гуглити цих героїв та самі події. І просто чудовий каст: Едді Редмейн, Саша Барон Коен, Джозеф Гордон-Левітт, Майкл Кітон, Аг’я Абдул-Матін ІІ.
Софія Дейчаківська, координаторка проєкту
Малкольм і Марі/Malcolm & Marie
«This is not a love story. This is story of love», — каже слоган фільму, і я з ним абсолютно згодна.
Цей фільм однозначно не фільм, який сподобається усім. Це розмовна півторагодинна драма про стосунки, де в кадрі весь час лише дві людини.
І поки я вас не відлякала, скажу, що це до біса красиве й змістовне кіно. По-перше, фільм чорно-білий і знятий на плівку. По-друге, діалоги — глибокі й змістовні. По-третє, неймовірні актори. По-четверте, вслухайтесь в музичний «плейлист» фільму.
P.S. Netflix зробив на основі фільму відео про те, як «правильно» сваритись в парі 🙂
Душа/Soul
Ви, напевне, dже чули про цей новий мультфільм від Pixar. Але раптом ви не встигли його подивитись, коли взимку він був на хвилі популярності, то саме час про нього нагадати.
Це дуже «піксарівський» мультфільм. А, отже, мультфільм на серйозну тему для дорослих.
Про сенс життя з гумором й щирими емоціями — ось про що ця стрічка.
