Навіть якщо вам здається, що ви вже точно все бачили в Івано-Франківську, можна спланувати таку прогулянку, якої у вас ще не було. Редакція «Куфера» пропонує пройтись найцікавішими (найдивнішими, найгарнішими тощо) пам’ятниками міста та зібрати цілу галерею кумедних фотографій з ними.
Звісно, у місті є набагато більше пам’ятників, які варті уваги, але це — наша редакційна добірка.
Молодий Тарас Шевченко
Певно, один з найвідоміших пам’ятників Івано-Франківська — це пам’ятник Тарасові Шевченку, розташований у міському парку.
Він відрізняється від більшості подібних пам’ятників тим, що зображає молодого поета. Цю роботу канадського скульптора українського походження Леоніда Молодожанина (Лео Мола) встановили в парку в 2011 році. Сам пам’ятник місто отримало в подарунок від автора і ще довго вирішувало, де ж його поставити.
Що цікаво: цей пам’ятник в місті часто називають «Гобітом». Певно тому, що загальні пропорції скульптури та книжка в руках складають враження, ніби молодий Тарас Григорович щойно повернувся зі своєї подорожі до гори Еребор і десь у кишені ховає зачарований перстень.
Золотий Тарас Шевченко
Взагалі в Івано-Франківську є аж три пам’ятники Тарасу Шевченка, але ці двоє розташовані на відстані кількох метрів один від одного.
Погруддя встановили у парку (який, до речі, називається іменем Шевченка) у 1951 році. Його автором є місцевий скульптор Йосип Николишин, один з засновників обласного Товариства художників у місті Станіславі, що з’явилось у 1948 році.
Опанас Заливаха
Це — один з відносно молодих пам’ятників міста. Його встановили на Стометрівці у 2017 році.
Опанас Заливаха — відомий український художник, шістдесятник, який багато років жив та працював в Івано-Франківську. За антирадянську пропаганду був засуджений до 5 років таборів.
Автором пам’ятника, що зображає художника під час роботи, є Ігор Семак.
Іван Франко (біля театру)
Один з перших пам’ятників, що з’явились в місті під час незалежності, присвячений Івану Франку (що, зрештою, й не дивно — не дарма ж на його честь назвали саме місто).
Цей складний монументальний комплекс на гранітному постаменті, розташований на площі перед драмтеатром, фактично замінив собою пам’ятник Леніну, що стояв тут перед цим. Леніна демонтували у 1990-му і порожнє місце на площі треба було чимось заповнити (до речі, розглядали варіант навіть просто встановити там фонтан).
Роботу скульпторів Любомира Яремчука та Миколи Посікіри відкрили у серпні 1995 року.
Іван Франко (ще один)
Якщо Тарас Шевченко може бути в кількох екземплярах, то Іван Франко чим гірший? Погруддя поета можна знайти на однойменній вулиці (між вулицями Коперника та Гнатюка). Він там з’явився доволі випадково: колись на цьому місці був одноповерховий будинок, який знесли — а сквер треба було чимось заповнювати.
Пам’ятник встановили ще у 1978 році. Автором його є скульптор Андрій Болюк. Він, до речі, зробив ще одного Франка, якого можна знайти у селі Підпечери.
Зерно життя
Одне з вічних питань, щодо якого франківці можуть сперечатись без упину: що це за пам’ятник на площі Ринок перед ратушею — зерно чи яйце? Чому яйце — бо, мовляв, на пам’ять про славнозвісне яйце, що кинули у Віктора Януковича.
Але насправді це пам’ятник зерну життя. Його встановили у 2000 році в рамках реконструкції площі — фактично він є частиною фонтану. За задумом авторів, воно мало символізувати відродження життя: з яйця немов «проростали» металеві пагони (які з часом зникли).
Андрей Шептицький
Цей пам’ятник встановили на однойменній площі у 2015 році. Він може виглядати дещо дивно: фігури митрополита Андрея та дітей біля нього витягнуті та не пропорційні, але так задумано — фактично пам’ятник наслідує техніку традиційного українського іконопису.
Автори пам’ятника — молоді скульптори Степан Федорин та Микола Гурмак. Сам пам’ятник та облаштування території довкола обійшлись місту приблизно в мільйон гривень.
Пластуни, що не зламали своїх присяг
Цей пам’ятник — особливий, адже він перший у світі пам’ятник пластунам.
Його відкрили в 2012 році до 100-річчя Пласту. Трохи менше половини його вартості (50 тисяч гривень) збирали самі пластуни — не тільки в Україні, але й за кордоном.
Адам Міцкевич
Це найстаріший пам’ятник міста, що зберігся. Його встановили ще у 1898 році. Хоча свого сучасного вигляду він набув у 1930 році: він постраждав під час Першої світової війни, тож довелось змінювати п’єдестал та переставити його в інше місце на площі.
Його автором є польський скульптор, який народився у Львові, Тадеуш Блотницький.
На честь воз’єднання Західної України з радянською
Так, звучить не менш дивно, ніж виглядає, але саме такий він — пам’ятник перед будівлею міської та обласної адміністрації.
Відкрили його в 1988 році. Це останній пам’ятник, встановлений в місті за радянської влади.
Меморіал Небесної сотні
Один з тих (небагатьох) міських пам’ятників, за який не соромно. Його відкрили у 2016 році, до третьої річниці Революції гідності.
Це навіть не зовсім пам’ятник: композиція є частиною стіни згаданої вище будівлі адміністрації. На ній викарбувані імена загиблих під час Революції Гідності та присвята: «Тим, хто віддав життя за гідність, з якою можеш дивитись собі у вічі».
Автори проєкту — Володимир та Юлія Семківи.
Монумент слави
Він є частиною меморіального комплексу, який відкрили у 1946 році в пам’ять про солдатів, які загинули під час Другої світової війни. Розташований він на вулиці Рєпіна, 6.
До речі, частиною цього комплексу є й братські могили солдатів: після завершення війни їх перепоховали тут, хоча перед цим захоронення були розкидані по місту. Територію реконструювали в 1967 році, тоді ж тут і з’явилась скульптура матері з двома дітьми.
Обеліск слави
26-метровий обеліск відкрили на Північному бульварі на честь 25-ї річниці звільнення міста від німецької окупації. Раніше на його вершині була ще радянська зірка, проте з настанням незалежності України її зняли.
Скульптури на Шевченка
На пішохідній вулиці Шевченка можна зустріти скульптурні об’єкти: по-перше, це невеликі ковані скульптури, які щороку дарують місту учасники фестивалю Свято ковалів.
Але є тут й інший цікавий пам’ятник — письменнику та досліднику Степану Пушику. Пам’ятник встановили у 2019 році біля корпусу ПНУ імені Василя Стефаника, де Пушик працював.
Вчителька на Кішлаку
Цю пані знайти не так просто — треба знати, де шукати. Ми колись розповідали про неї у нашому репортажі з району Кішлак.
Ця вчителька сидить в одному з дворів, розгорнувши книжку, з намальованим синьо-жовтим прапорцем на грудях. Як вона тут з’явилась, мешканці вже не пам’ятають.
Жаба
І щойно ви подумаєте: все, більше жодним пам’ятником мене не здивувати, ми бачили їх всі, ми радимо поїхати в село Хриплин. Там біля дитячого садочка встановили пам’ятник жабі.
