«Це неоціненний досвід», — каже молодий франківський лікар-інфекціоніст Сергій Федорків про свою роботу. Від початку карантину він працює одночасно в поліклініці та в обласній інфекційній лікарні, і пояснює: інфекціоністів як раз і готували до роботи в таких складних умовах пандемії.
Про те, як змінилось життя лікарів від початку карантину і чому студенти-медики можуть навіть заздрити лікарям, які працюють на передовій — читайте в інтерв’ю «Куфера».
Хто такі інфекціоністи?
Взагалі лікар-інфекціоніст — це лікар терапевтичного профілю, який приймає пацієнтів, обстежує їх, консультує, робить швидкі тести на ВІЛ/СНІД чи вірусні гепатити В та С, виписує довідки тощо. Ми займаємось лікуванням та профілактикою інфекційних захворювань як вітрянка чи кір. Це завжди потрібна професія: на початку 90-х в Україні був великий спалах дифтерії, потім спалах туберкульозу, є тривала епідемія ВІЛ, зросла кількість випадків кору.
Зараз я працюю лікарем-інфекціоністом в поліклініці №2 та лікарем приймального покою в обласній інфекційній лікарні. Поліклініка працює в режимі карантину, тож ми не приймаємо всіх охочих, хто звертається. Обстежуємо пацієнтів, які мають підозру на коронавірус, беремо зразки для ПЛР-діагностики.
Трохи довідки
Взагалі інфекції бувають вірусні та бактеріальні. COVID-19 — саме вірусна інфекція. Це новий штам родини (віруси, схожі за своєю будовою і реакцією, яку викликають в людей) коронавіри.
COVID-19 — новий вірус. Кожного разу, коли вірус інфікує нову людину, відбувається дрейф — маленька зміна самого генетичного коду вірусу. Раз на кілька десятиліть відбувається різка спонтанна мутація вірусу, після якої він значно відрізняється від свого попередника і може викликати зовсім інше захворювання з іншим перебігом.
Робота в умовах карантину
В інфекційній лікарні почав працювати від початку карантину. Через велике навантаження на лікарів вони потребували додаткових кадрів, запропонували роботу — і я погодився. Було ще декілька лікарів, які додатково влаштувались туди, або взяли додаткові години.
До карантину прийом в поліклініці відбувався просто в одноразовій масці, рукавичках, шапочці та звичайному лікарському халаті. Зараз, звісно, все по-іншому, засоби захисту збільшились. У нас є спеціальні костюми, які треба змінювати при огляді кожного наступного пацієнта. Коли, наприклад, лікар приймає нового пацієнта або робить обхід вже госпіталізованих пацієнтів, то одягає захисний костюм — після прийому чи обходу багаторазові костюми обробляють, а одноразові утилізовують. Це робиться для того, щоб унеможливити зараження неінфікованих пацієнтів та самого лікаря.
В середньому за зміну можна використати до 5-6 таких одноразових костюмів. Засобів захисту для медиків в інфекційній лікарні вистачає. Але тут звикли працювати в таких умовах, ставитись до пацієнтів як потенційно інфікованих.
Усі ці засоби захисту — зручні в плані безпеки, але доволі громіздкі та носити їх некомфортно. Це і підвищена температура в межах цих «скафандрів», і алергічний дерматит від рукавичок, які не можна просто зняти, бо костюм мусить бути одягнений повністю протягом дня. Якщо знімаєш якийсь один елемент, інші просто втрачають значення.
Переваги роботи інфекціоністом
Звичайно, є навички, які лікар отримує безпосередньо під час практики, але нас, інфекціоністів, готували до такої роботи. Це не терапевт загальної ланки, який може бути не обізнаний в деяких питаннях перебігу подібного захворювання чи шляхів його передачі. Та й лікарня була готова приймати перший удар. Тут знали, що перших пацієнтів направлятимуть сюди. В деяких інших лікарнях області могли бути проблеми з госпіталізацією пацієнтів з підозрою на COVID-19 через відсутність кадрів.
Є різниця: чи лікує терапевт загального профілю чи інфекціоніст, який має ширший досвід діагностики і можливість консультуватись з іншими колегами.
Робота в таких умовах — неоціненний досвід. Багато студентів позаздрили би зараз лікарям, які мають можливість працювати з такими пацієнтами на передовій, бачити цю клініку, проводити діагностику.
Це досвід роботи з такою інфекцією, яку ще навіть в підручники не внесли.
Тому не думаю, що в такі часи треба звільнятись.
Я не боюсь. Весь страх розвіявся після моєї першої зміни, коли я побачив, що керівництво лікарні надає засоби захисту. Страху інфікуватись немає, і в більшості лікарів — теж, бо всі розуміють, в яких умовах вони до цього працювали і що означає їхня професія.
Одного дня пекарів не зробили лікарями. Це люди з багаторічним досвідом роботи в інфекційному стаціонарі, і вони розуміли, на що йдуть, коли починали свою кар’єру.
Відповідальна самоізоляція
Я перебуваю на самоізоляції, відколи працюю в інфекційній лікарні: тільки дім, робота і знову дім. Розумію свою відповідальність, тож не хочу наражати на небезпеку своїх друзів чи колег з іншої роботи. Тому моє коло соціальної активності різко звузилось.
На емоційний стан впливає навіть не важкість цієї роботи, а відсутність розрядки — можливість вийти з друзями на прогулянку чи сходити в якийсь заклад. Це неможливо, по-перше, бо я працюю на такій роботі, а по-друге — бо місто і вся країна на карантині.
Рідні за мене не переживають, бо вже звикли до моєї роботи з часів інтернатури. Завжди були жарти, що я щось «принесу» додому. Але вони бачать, що я відповідально ставлюсь до цього і залишаюсь вдома. Є Skype та соціальні мережі — так і спілкуємось.
Інвестуйте в лікарів
Добре, що є волонтери і що вони допомагають — з покупками тих самих захисних костюмів. Думаю, ситуація з пандемією може навчити українців, що коли нема куди тікати, треба вкладати в своє. Треба інвестувати гроші в лікарні та лікарів. Адже зараз, як бачимо, наші чиновники лікуються в Україні.
Як я розумію, ситуація з доплатами — наслідок незлагодженості дій міської та центральної влади. Ці гроші перерозподіляють, обіцяють. Якщо вони прийдуть до кінця карантину, це буде дуже добре.
Адже карантином все це не закінчиться, люди й далі будуть хворіти на коронавірусну хворобу — і в червні, і в липні.
Треба було б вирішувати підняття заробітної плати систематично, а не одноразовими доплатами. Ці кошти дуже потрібні. Що б не казали, це дуже сильна мотивація для лікарів залишатись на своїх робочих місцях.
Адже лікарі наражають на небезпеку себе та свої сім’ї, які вони не зможуть прогодувати, якщо захворіють.
Ізоляція в боксі
На початку карантину, може, й було важко, але зараз робота налагоджена і систематична. Наразі я навіть не уявляю, як працювати в іншому режимі. Карантин тривалий, у людей виробилась ця щоденна звичка. Всі вже навчені до правил безпеки.
На мою думку, людям треба показувати ситуацію в лікарнях зсередини, щоб бачити наочно. Люди, можливо, недооцінюють ситуацію через те, що не зовсім розуміють, що відбувається. Коли пацієнт потрапляє в інфекційну лікарню, він потрапляє в бокс, за межі якого не виходить до виписки. Там є душ та туалет, туди приносять їжу та проводять всі необхідні маніпуляції.
В бокс не пускають ні родичів, ні друзів. Всі, кого пацієнт бачить — це лікарі. Це примусова ізоляція на багато днів.
У пацієнтів, котрі поступають, помітні розгубленість і мінімальна паніка. Їх буває важко заспокоїти, бо на тобі — маска та окуляри, тож пацієнту важко ідентифікувати лікаря, який з ним говорить. Втрачається людський контакт. В цьому є мінімальна незручність, але коли працюєш вже кілька днів, вчишся говорити голосніше, прислухатись до пацієнтів, не казати зайвого.
Що можуть зробити містяни?
Не приховуйте симптоми ГРЗ від родичів, друзів та колег. Не ходіть та не заражайте інших. Є багато молоді, яка ходить в парк і на річку, бо вони читали, що не є в групі ризику.
Та цим вони збільшують кількість людей, які потенційно можуть інфікувати когось, хто вже потребуватиме ШВЛ.
Треба бути відповідальними. І при перших ознаках звертатись не до родичів, а до сімейного лікаря, Центру первинної медичної допомоги або на гарячу лінію (099 544 83 32, 0342 56 69 28). Медпрацівник зможе визначити, чи потрібна вам госпіталізація, чи це інше захворювання і вам не варто хвилюватись.
Карантин — це розтягування епідемії в часі, щоби якомога менше людей, які потребуватимуть ШВЛ, потребували його за короткий період часу. Карантин потрібен, щоб не допустити того, що всі лікарні будуть забиті одночасно.
Бо лікарі будуть надавати допомогу, апарати ШВЛ є, руки є. Але головне, щоб люди дотримувались правил карантину, а не нехтували ними.
Читайте також:
- «Ти що, з трупами працюєш?» З чого складається робота судмедексперта
- Якщо не ми, то хто? Франківці, які продовжують працювати під час карантину
- Карантин продовжили, карантин послабили: що працюватиме і коли
Якщо вам подобається наша робота — підтримайте «Куфер»!
Фото надані героєм
