У середині XVIII століття Івано-Франківськ несподівано опинився ледь не в осерді польських політичних інтриг. А все через тодішню дідичку (тобто власницю) міста Катерину Коссаковську — польську шляхтянку, яка ворогувала з королем.
«Куфер» запускає нову рубрику, де буде знайомити вас з відомими людьми, які пов’язані з Івано-Франківськом, і про яких ми замало знаємо.
Хто це?
Катерина (або Катажина) Коссаковська — жінка, яка майже 30 років керувала Івано-Франківськом. Її дід, Фелікс Потоцький, був братом Андрія Потоцького — засновника Станіславова (ми писали детальніше про Потоцьких та історію міста).
Трохи з історії спадкоємців Потоцьких
Від заснування у 1662 році і до своєї смерті у 1691 році Станіславовом правив Андрій Потоцький. Після нього недовгий час містом опікувалась його вдова Анна Рисіньська-Потоцька, а далі місто успадкував їхній син Юзеф Потоцький. Юзеф керував містом до своєї смерті у 1751 році.
Після Юзефа місто отримує його син Станіслав, але ненадовго: у 1760 році він помирає. Ще рік містом на правах опікунки спадкоємців керує його вдова Гелена, але за рік й вона помирає теж. У Станіслава було багато дітей: окрім доньок, він мав чотирьох синів, частина з яких були неповнолітніми на момент його смерті. Станіславський ключ отримує його син Вінцентій (Вінценз). Та фактично з 1761 року містом, як нова опікунка спадкоємців, керує їхня родичка Катерина Коссаковська. Дітям Станіслава вона приходиться троюрідною тіткою.
Що відомо про Катерину Коссаковську
Катерина Коссаковська народилась у 1722 році (дата приблизна, різні джерела дають різні роки) у фамільному маєтку у Тлумачі, в родині шляхтича Єжи Потоцького. На освіту Катерини в родині не дуже звертали увагу: в неї було ще троє братів і дві сестри (одна — зведена, від першого шлюбу батька).
У 1744 вона одружується із своїм родичем Станіславом Коссаковським — заможним, але хворобливим, кульгавим та невисокого зросту. Їхні сучасники висміювали цей шлюб у саркастичних віршах. Дітей у них не було.
Після смерті чоловіка у 1761 році Катерина стає заможною, вільною та впливовою жінкою, зібравши в себе як успадковані від чоловіка маєтки, так і майно спадкоємців Станіслава Потоцького, яким вона керувала. На той момент їй було (приблизно) 39 років.
Катерина активно займається політикою: підтримує польську шляхту, яка виступала проти короля Станіслава Августа (протеже російської імператриці Катерини ІІ). Через що російські війська неодноразово підходили до Станіславова: вперше у серпні 1764 року, коли Коссаковська підтримала магнатів, які виступили проти виборів нового короля: місто тоді взяли штурмом, але Коссаковська змогла втекти і деякий час жила в Румунії, передавши управління містом Юзефу Потоцькому, брату Вінцентія. Та невдовзі вона повернулась, і її доставили до Варшави, аби наглядати за бунтівною аристократкою.
Наступного разу проблеми у аристократки (та її міста) стались у 1768 році після Барської конференції: тоді російські війська підходили до Станіславова двічі (це, до речі, могло стати однією з причин епідемії чуми у 1770 році — тоді як раз тривала російсько-турецька війна, і російські солдати могли принести чуму з території Туреччини). Після поразки конфедератів домашній арешт з Катерини зняли і вона змогла повернутись до Станіславова.
У 1771 році, через 10 років після фактичного приходу до міста, Коссаковска викуповує місто у старшого спадкоємця — коронного гетьмана Юзефа Потоцького. Покупка обійшлась їй у 1,5 млн золотих (разом з боргами). Катерина мріє перетворити Станіславів на осередок культурного життя. Але їй не пощастило: Польщу розривали політичні конфлікти, що призвели до Першого поділу Польщі. В результаті у 1772 році Галичина (разом зі Станіславовом) опинилася під контролем Австро-Угорської імперії.
За наказом імператора міська адміністрація припиняє роботу, до Станіславова скеровують австрійський воєнний гарнізон. Та Катерині Коссаковській вдається зберегти за собою певні права та важелі впливу на місто. За рахунок дипломатичних талантів та хабарів вона змінює міських старост одного за одним, прибираючи тих, які їй не подобаються. Попри те, що вона не знає німецької мови, їй вдається налагодити добрі стосунки з імператором та його матір’ю, Марією-Терезією.
У 1783 році Коссаковська приймає імператора Йосифа ІІ у своєму маєтку.
У 1787 році при «Домі убогих» (тепер — вул. Галицька,14) Катерина Коссаковська відкриває публічну школу для дівчат. Це перша така школа у всьому регіоні.
Попри австрійську адміністрацію, Коссаковська продовжує отримувати прибуток зі своєї власності: згідно з наказом австрійського цісаря, громадяни Станиславова відробляли дві обов’язкові повинності — одну на користь австрійської скарбниці, другу — на користь роду Потоцьких, тобто Коссаковської. Навіть деякі приватні підприємці міста повинні були перерахувати власниці міста частину своїх прибутків.
Протягом свого життя Катерина Коссаковська активно допомагала усій родині Потоцьких, як грошима, так і «відбілюючи» їхню репутацію при дворі (за що її називали «прачкою Потоцьких»). У різних джерелах графиню описують як жінку з почуттям гумору та гостру на язик (що у ті часи неабияк шокувало поважну аристократію — і, зокрема, породило інше прізвисько, «Ірод-баба»). Наприклад, одного разу військовий комендант міста попросив Коссаковську видати деревини на шибеницю, аби стратити австрійського солдата з гарнізону, якого засудили за крадіжку.
На що графиня відповіла: «Знаю та поважаю життя жовнірів, тому не маю дерева на шибеницю солдату. А ось якби вішали старосту, то не пожалкувала б і цілого лісу!».
Врешті втомившись від боротьби з австрійською адміністрацією та влізши у борги, у 1792 році Катерина Коссаковська продає Станіславів своєму родичу Антонію Протазію Потоцькому, відомому фінансисту, за 2 мільйони злотих.
Потоцькі розорились після Другого поділу Польщі у 1793 році. Через банкрутство Протазія з 1795 року містом опікувалася Об’єднана ліквідаційна комісія, а в червні 1801 року Станіславівський ключ як компенсація за несплачені Потоцьким податки перейшов до австрійської державної скарбниці.
Катерина Коссаковська померла (приблизно), коли їй був 81 рік, у Кристинополі (Червоноград), який купила незадовго до смерті — це місто, до речі, теж було засноване Потоцькими.
Де у місті можна знайти пам’ять про неї?
- Вулиця Станіславська у 1870-х роках називалась вулицею Коссаковської на честь графині — це була перша вулиця в місті, яку назвали на честь жінки.
- Будівля на вулиці Галицькій, 14 — це найстаріший громадський будинок у місті, де колись Коссаковська відкрила школу для дівчат.
