У розмовах на тему міста час переходити від теорії до практики. «Куфер» вже писав про те, як працює міський активізм і в який момент містяни починають відчувати своє право на місто. Однією з можливостей реалізувати це право є громадські слухання. Як це зробити, щоби обговорення відбулось і справді мало сенс – ми розбирались разом з менеджеркою проектів та урбаністкою Яриною Мельник.
Ми продовжуємо розвивати спецпроект «Соціологія міста», який здійснюється у партнерстві з Андрієм Черніковим.
Які взагалі відношення мають містяни до місцевої політики?
Українським законодавством передбачено багато можливостей, як громада може бути залучена до формування місцевої політики. Залежно від рівня залученості це можуть бути такі інструменти:
- Інформування: у цій формі взаємодії громада має пасивну роль, бо інформування – це дія в односторонньому порядку («ми вас проінформували – наша робота виконана»);
- Комунікація: тут вже передбачена певна взаємодія, але громада не може її контролювати (можна висловлювати пропозиції, але орган місцевого самоврядування може на власний розсуд приймати їх чи відхиляти);
- Діалог: різні робочі групи, консультаційні дорадчі ради, контролюючі комісії тощо;
- Партнерство: сюди входять різні партисипативні проекти, у яких задіяна громада (дослідження, фокус-групи, робочі зустрічі, обговорення пропозицій проектів спільно з громадою тощо)
Що таке громадські слухання?
Громадські слухання – один з найбільш поширених інструментів співучасті громади у міській політиці.
Це зустрічі з депутатами Івано-Франківської міської ради, службовими особами її виконавчих органів, міським головою, іншими посадовими особами місцевого самоврядування міста, під час яких члени громади можуть заслуховувати їх та оцінювати їх роботу, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.
Формат громадських слухань та спосіб їх проведення регулюються Законом про місцеве самоврядування і Статутом громади міста.
Хто може їх скликати?
Громадські слухання можуть скликати:
- виконавчий комітет міської ради,
- міський голова,
- не менше половини складу депутатів міської ради,
- сама громада.
Для загальноміських питань, які входять до відповідальності органів місцевого самоврядування, потрібно мати не менше 75 представників територіальної громади. Вони мусять бути зареєстровані у Івано-Франківську та бути повнолітніми.
Для питань, які стосуються конкретних територіальних одиниць (скажімо, кварталу, вулиці, будинку), достатньо 7 представників громади.
І як скликати ці громадські слухання?
Потрібно сформулювати звернення до органу місцевого самоврядування, де обов’язково має бути вказані:
- контактна особа
- питання, яке необхідно обговорити під час слухань
- участь яких підрозділів міської ради або конкретних осіб бажана (якщо це відомо)
- перелік ініціаторів слухань з іменами та адресами
Заяву треба подати приблизно за місяць до бажаної дати слухань.
Що відбувається далі?
Цю заяву мають зареєструвати у міській раді. За її номером можна буде відслідковувати, як розглядається ваше звернення і на якому воно етапі.
Орган місцевого самоврядування має розглянути цю заяву протягом 5 робочих днів. Якщо у вашому зверненні будуть якісь неточності (наприклад, треба уточнити питання, щодо якого скликають слухання), орган місцевого самоврядування має зв’язатись з ініціатором слухань і дати 3 дні на доопрацювання заяви.
А мені можуть відмовити?
У скликанні громадських слухань можуть і відмовити, але підстав для цього не так багато.
Перша – проблема, яку ви хочете обговорити, не вирішується на місцевому рівні. Друга – особа, яка подала заяву, не є зареєстрованою в місті (тобто, не є членом територіальної громади). Третя – ви не зібрали достатню кількість ініціаторів.
Круто, мою заяву зареєстрували! А що робити далі?
Офіційні документи хоч і пояснюють, як організувати громадські слухання, але їхня практична сторона в них часто не описана. Через це слухання часто відбуваються не ефективно.
За забезпечення проведення громадських слухань відповідає орган місцевого самоврядування і всі витрати покриваються з міського бюджету. Для того, щоби громадські слухання пройшли ефективно, варто зазначити принаймні мінімальні необхідні умови для цього: яке приміщення потрібне, скільки учасників очікується, яке потрібне технічне забезпечення
Певно, комусь треба запросити на цю зустріч людей?
Ніде не прописано, хто саме відповідальний за запрошення зацікавлених мешканців на слухання. Міська адміністрація поширює інформацію про майбутню подію через свої інформаційні ресурси, але це не завжди виходить дуже ефективно.
Тож якщо ініціатива про слухання належить громаді – саме громаді варто взяти на себе відповідальність залучити аудиторію.
Для конструктивного обговорення треба запросити тих, кому це важливо. Якщо питання стосується конкретної вулиці або будинку – треба запросити сусідів. Якщо мова йде про інфраструктуру для дитячого дозвілля – треба поговорити з батьками, звернутись до адміністрації школи або дитячого садка, щоби вони через своїх працівників поширили інформацію про слухання.
Про що варто пам’ятати, коли запрошуєш своїх сусідів прийти на слухання?
Важливо не виставляти непотрібних очікувань. «Все погано, тому нам потрібно зібратись і все змінити» – це не запрошення. І якщо ваша аудиторія реагує саме на такий стиль запрошення – це не добре. Бо це означає налаштованість на конфлікт, а не на конструктив.
Треба зацікавити майбутньою подією, докладно пояснити що буде відбуватись на цих обговореннях та попросити запросити інших сусідів або родичів, яким буде це цікаво.
Добре працюють оголошення, написані від руки – бо на фоні решти друкованої реклами вони привертають уваг. Не потрібно писати багато, досить часу та місця слухань, питання та контакти особи, в якої можна дізнатись більше подробиць.
Корисними можуть бути і загальні дошки оголошень, але в запрошеннях краще бути прицільними. Ваша мета – зібрати не якомога більшу аудиторію, а якомога якіснішу, справді зацікавлену у темі. Тож ініціативній групі слухань варто виділити окремий час на пропрацювання портрету аудиторії і пошуку каналів комунікації з нею.
Запросити ще когось?
Навіть якщо ініціатива слухань належить громаді, варто залучити до цього процесу місцевого депутата. Адже це їхня пряма відповідальність – представляти інтереси громади.
Навіть найактивніші мешканці не можуть відвідувати всі сесії міської ради чи засідання виконкому, щоби слідкувати, як рухається їхнє питання, тож добре було б розділити ці зони відповідальності і підтримувати зв’язок з місцевим депутатом.
У складних питаннях, зокрема що стосуються теми містобудування, одних громадських слухань буде замало. Тож до робочих груп можна додатково залучати незалежних експертів чи консультантів.
Мені здається, що слухання – це нудно. Всі сидять і слухають доповідачів. Як можна це пожвавити?
Не треба себе обмежувати у форматі. Можна забронювати актову залу, всіх розсадити і показувати слайди на екрані. А можна провести слухання у шкільному спортзалі, розставивши стенди із необхідною інформацією, а кілька співмодераторів працюватимуть з аудиторією одночасно.
Вибір формату слухань залежить від теми зустрічі та бажаної мети.
Як поводитись під час слухань?
На самому початку треба оголосити визначені вами правила ввічливості: вимкнути телефони, говорити лише після піднятої руки, представлятись тощо. Також необхідно, щоби учасники завжди мали можливість вийти, не заважаючи іншим.
Важливо зменшувати рівень соціальної анонімності. Коли ви знайомі з людьми, яких запросили, якщо відвідувачі бачать на зустрічах тих самих людей, які спілкувались з ними раніше – це сприяє довірі.
Хто має це модерувати?
Ідеальною є ситуація, коли модератором або ведучим громадських слухань є нейтральна особа, яка не представляє ані депутатів, ані міську адміністрацію, ані ініціативну групу. Така практика поширена за кордоном. Коли ведучий не представляє жодну зі сторін – він має обов’язково це прокомунікувати.
Що можна порадити модератору, щоби зустріч пройшла успішно?
Модератор не може критикувати чи сперечатись. Він має бути абсолютно нейтральним до кожного представника аудиторії.
Модератор має допомогти зрозуміти контекст розмови і додатково пояснювати, якщо розмова стосується вузькопрофесійних питань. Саме модератор відповідає за атмосферу довіри під час зустрічей, а також за прозорість процесу: озвучує питання на голосування, слідкує за тим, що вноситься у протокол. Він має слідкувати, щоби в аудиторії не починались додаткові, паралельні обговорення.
І скільки це триватиме?
Ви маєте знати, скільки часу триватиме зустріч. Про тривалість слухань варто повідомити на самому початку і дотримуватись виставленого дедлайну.
Після завершення слухань важливо запросити їхніх учасників на наступні обговорення. Це, зокрема, може стати гарантією, що на ваших слуханнях не з’являться сторонні, випадкові люди або проплачені активісти. Тож якщо ви плануєте першу зустріч – то маєте одразу знати, коли буде наступна. Це добре мотивує всі залучені сторони.
Варто бути свідомими того, що певні проблеми не вирішуються за один раз. Учасники громадських слухань хочуть прийти і вирішити все за півгодини, але це так не працює. Громаду потрібно налаштувати, що для цього потрібен час. Можливо, період очікування варто навіть трохи перебільшити. Бо якщо ви впораєтесь швидше – це створить додатковий позитивний ефект. Але якщо ви домовитесь вирішити все за місяць, а справа розтягнеться – частина громади може відколотись, бо не бачитиме позитивних результатів.
Що може піти не так?
Одна з найбільш поширених помилок – ініціатори слухань не змогли заздалегідь оцінити кількість учасників слухань. Відповідно, приміщення може виявитись замалим і некомфортним, або ж забракне технічного оснащення (екрану, мікрофонів, роздаткових матеріалів тощо).
Інша проблема – на слухання виносять надто широкі питання, через що зустріч не має конкретного фокусу. В такому випадку краще планувати серію зустрічей, чітко розділених за темами.
Часто трапляється, що на слухання приходять люди, які просто відвідують всі подібні зустрічі, а тих, кого безпосередньо стосується це обговорення – немає.
Ми зібрали громаду і провели слухання, але раптом з’явилась інша громада, яка абсолютно не згодна з попередніми результатами. Чому так сталось і що робити?
Це означає, що на самому початку не була добре пропрацьована цільова аудиторія.
Для ініціативної групи важливо не забувати: якщо є якась проблема – про неї мають знати всі і при цьому поділяти думку, що це справді проблема. Якщо якесь питання не мають достатньої підтримки громади, варто замислитись, чи справді це є проблемою.
Щоби уникнути цього, ініціативна група має провести попередню роботу. Потрібно задатись питаннями: чи дійсно я знаю людей, які живуть на цій вулиці чи в цьому будинку? Чи уявляю, яка структура цієї громади? І після цього знайти аргументи, які доступно пояснюють вашу проблему для різних аудиторій.
Часто активісти дуже добре володіють професійною мовою – та це грає проти них, бо вони не можуть доступно пояснити чи дати відповідь учасникам слухань. Через це навіть на початковому етапі може виникати конфлікт між сторонами. Частина аудиторії через те, що просто не розуміє, про що йде мова, може почуватись некомфортно і відсторонитись від обговорення.
І яким же має бути результат громадських слухань?
Результати слухань мають бути обов’язково зафіксовані в протоколі. Щоби не виникало недовіри, краще призначати відповідальною за протокол групу осіб. Скажімо, один представник міської адміністрації, один – від ініціативної групи і один – від зацікавленої громади, яка прийшла на слухання. Це потрібно для того, щоб протокол ніде не загубився.
Добре також мати під час слухань екран, на який можна було би вивести чернетку протоколу, аби всі могли з ним ознайомитись.
Згодом інформація про результати слухань має бути опублікована на сайті міської ради. Якщо під час слухань були озвучені додаткові питання, то варто створити консультаційні робочі групи, які ними займатимуться.
Та головне, про що потрібно пам’ятати: рішення чи рекомендації, напрацьовані під час слухань, не є обов’язковими до виконання. Тож контроль за ними напряму залежить від ініціативної групи.
Головне зображення: mariosmaselli
Ілюстрації: The Marvel Cinematic Universe
