Карпати можна досліджувати все життя. Як каже письменник Мирослав Лаюк, Карпати дуже зручні гори: недостатньо низькі, щоб стало нудно і при цьому досить комфортні, щоб встигнути піднятись на них за день. Але ж окрім гір, тут є мальовничі села, полонини, де можна купити сир, і схили, вкриті квітами.
Спеціально для «Куфера» Мирослав розповів про свої улюблені місця та маршрути у Карпатах. Цей перелік знадобиться вам під час наступних вихідних або відпусток.
Яворів
Це для мене одне з найважливіших сіл у Карпатах. По-перше, я тут народився. Але з цього села походять одні з найголовніших карпатських ремесел: ліжникарство і суха різьба, яку заснувала родина Шкрібляків-Корпанюків.
Щодо ліжникарства, то й досі можна зайти в багато домів і побачити, як жінки (і не тільки) роблять ці домоткані полотна. В Яворові є ціла інфраструктура, з цим пов’язана. Там є так звана ґрабля, яка розбиває овечу вовну і робить її м’якою; окремо жінки прядуть, окремо перуть. І є валила. Валило — це таке місце на річці, куди затікає вода і з висоти під тиском падає у ковш. Ліжник там крутиться у холодній воді протягом кількох годин і стає щільнішим. Що найцікавіше (і я це найбільше люблю): у цей ковш можна самому залізти і там купатися. В деяких місцях в Яворові вам можуть дозволити там скупатись. Це одне з найцікавіших літніх занять у Яворові.
Також там, на горі при в’їзді до села, є хата-гражда початку ХХ століття (обгороджений будинок, вкритий гонтою), яка належала моєму прадідові Івану.
Загалом, це дуже красиве село. Там неподалік є Сокільський хребет, на який досить легко можна піднятись і побачити ще не такі високі, але перші карпатські вершини.
Як доїхати: автобусом до Косова (з автостанції №1, кожні 5-10 хвилин), а звідти автобусом до села Яворів (рейси з 6:30 до 16:20, приблизно кожну годину); або машиною. Є також прямий автобус з Франківська (автостанція №1), але тільки двічі на день: 9:35 і 15:00.
Косівський ярмарок
Багато хто чув про цей ярмарок. Він, до речі, працює не в Косові, а в селі Смодна. Туди щосуботи з’їжджаються всі народні ремісники з усього району. Тут можна знайти що завгодно: вироби з дерева, з заліза, сирні коники, ліжники, багато старовинних речей, сири (бринза, вурда). Плюс, тут можна почути всю специфіку гуцульських говірок (бо в різних селах говорять по-різному).
Сам Косів (і сусіднє село Пістень) відомий своїм гончарством — їхніми зелено-жовто-коричневою керамікою. У Косові є десятки родин, які виробляють кераміку. А нещодавно вона була занесена до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. І на ярмарку її можна купити за смішні гроші.
Цей ярмарок відбувається у Косові вже протягом століття (хоча на новому місці він нещодавно). Раніше гуцули приїжджали сюди, щоб купити посуд, продукти, різні інструменти. В цьому й особливість Косівського ярмарку: він дуже практичний, а не сувенірний. Але тут, крім турецького одягу і помідорів, можна купити навіть дуже екстраординарні речі, як заспиртовану змію. Чи орла (хоча не знаю, наскільки це законно).
До речі, я читав про те, яким Косів був 100 років тому, і колись ловля диких птахів була цілою професією: люди ловили беркутів, іволг, сов і продавали їх у місті. Люди купляли птахів просто для розваги, але також збирали яйця диких птахів, бо вважали їх афродизіаками.
Як він працює: щосуботи, з 4:00 до 14:00.
Як доїхати: автобусом до Косова (з автостанції №1, кожні 5-10 хвилин).
Дземброня
Тут починається кілька маршрутів сходження на Чорногірський хребет. З Дземброні можна вийти на Вухатий Камінь або на Смотрич. Зі Смотрича можна піти наліво і направо, і якщо йти наліво, можна вийти на Чорногору. Хоча я раджу йти на Чорногору з села Шибеного — там більш полога дорога.
Сама Дземброня цікава тим, що це справжнє дуже далеке карпатське село, з усіх боків окутане горами. Якщо хочеться сховатись подалі від людей, то це як раз те, що треба.
Як доїхати: автомобілем, або автобусами з кількома пересадками: або з Івано-Франківська до села Ільці через Ворохту (з автостанції №1, є рейси о 6:00, 7:00, 7:55, 11:20, 12:00, 19:30) — і далі попуткою або автобусом (який ходить тричі на день — розклад далі). Або з Івано-Франківська до Верховини (з автостанції №1, є рейси з 7:50 до 19:30), і звідти сідати на прямий автобус до Дземброні (відправляється о 12:00, 15:40 та 17:50). Автобус з Дземброні до Верховини ходить раз на день, о 14:00.
Явірник (Шибене)
Колись тут була дорога, що вела на Піп Іван. Останні роки її ремонтують, але поки що тут не можна ще їхати машиною, зате дуже зручно підійматись пішки. Хоча ще у 1938-1939 році можна було виїхати на гору автомобілем. Вся ця дорога була вистелена з колод: раніше велику частину доріг брукували не камінням, а дерев’яними колодами. Їхні залишки можна і зараз побачити.
Тут, на вершині Піп Іван, є відома польська обсерваторія, яку називають Білий Слон.
Оця дорога з Шибеного на Піп Іван, потім з Піп Івана на Смотрич або на Вухатий Камінь, які потім спускають до Дземброні — вона неймовірна красива. Навесні, коли ще трохи лежить сніг, але вже можна безпечно гуляти, там розцвітають брендушки (шафран Гейфеля) — сині крокуси. Ти йдеш, і всі гори довкола сині. А у червні-липні, коли йти з Попа Івана до Смотрича, дорогою будуть одні з найбільших заростей рододендронів (такі маленькі рожеві квіти) в Карпатах.
Ще дорогою з Шибеного до Попа Івана є озеро Марічейка, у якому температура води близько 10º, навіть влітку.
Як доїхати: автобусом до Коломиї або Верховини (регулярні рейси з автостанції №1), а звідти маршруткою (19:33 і 19:50 з Коломиї, 12:00 і 17:50 з Верховини); або автомобілем.
Бистрець
Це село розташоване перед Дзембронею, і звідси є ще один гарний маршрут (мій улюблений). Звідси можна піднятись на гору Шпиці. З цієї гори можна піти праворуч і спуститись до озера Несамовитого, де, на думку гуцулів, грішники кують град. Або піти ліворуч і вийти на гору Ребра і, трохи далі, на Бребенескул — другу за висотою гору Карпат.
Піднімаючись на Шпиці можна побачити величезний котлован, у якому росте жереп — дуже рідкісні гірські сосни, які ростуть лише тут. За народними віруваннями, там Олекса Довбуш пас вівці і зустрічав чортів.
Полонина під Шпицями називається Гаджина. Тут, як і на багатьох інших полонинах, можна купити сир (особливо вурду, бо її виготовляють тільки влітку) безпосередньо у вівчарів.
А ще у цьому селі народилась Параска Плитка-Горицвіт — відома гуцульська художниця, письменниця та фотографиня.
Як доїхати: автобусом до села Ільці у напрямку Верховини (з автостанції №1, є рейси о 6:00, 7:00, 7:55, 11:20, 12:00, 19:30), вийти біля повороту на Бистрець; або автомобілем.
Яремче
Всі знають про Яремче, але не всі заходять в мій улюблений гуцульський ресторан «Гуцульщина». Це ресторан, побудований у 1965 році, у гуцульському стилі (кажуть, що без єдиного цвяха). Там бували всі: від Івана Миколайчука до Віктора Ющенка.
Суть цього закладу в тому, що тут подають гуцульську їжу, а ще тут грає жива музика від троїстих музик. Ресторан розташований на урвищі над водоспадом Пробій.
Як доїхати: потягом (розклади можуть змінюватись залежно від пори року), електричкою (8:10 і 20:20), автобусом (регулярні рейси з автостанції №1) або автомобілем.
Ворохта
Це був один з перших гуцульських курортів Австро-Угорської імперії, а це означає, що тут збереглось багато автентичних будівель, які нагадають вам Австрію чи Швейцарію. А ще тут є відомий віадук, що є прототипом мосту з роману «Непрості» Тараса Прохаська.
Як доїхати:потягом (розклади можуть змінюватись залежно від пори року), електричкою (8:10 і 20:20), автобусом (регулярні рейси з автостанції №1) або автомобілем.
Соколівка
В цьому селі досі всі жінки (чоловіки — опційно) приходять на великі свята у народному одязі. З запасками, крайками, у постолах тощо. На Великдень це просто щось неймовірне.
А ще це село цікаве своїм Водохрещем. Село ділиться на кілька кутів, і кожного року якийсь з кутів робить Водохреще. Що це означає: на річці роблять цілий ансамбль скульптур з льоду. Неймовірною проблемою стають зими, коли льоду немає, але соколівчани стараються вийти з цієї ситуації і лід їм привозять.
Як доїхати: автобусом до Косова, а звідти на таксі або попуткою; або автомобілем.
Буковець
Буковецький перевал розділяє Косівський і Верховинський район. З нього, якщо йти наліво, можна потрапити на гору Писаний Камінь, під якою, як вважають місцеві, Довбуш заховав свої скарби. Це колись була священна гора, де збереглись давні мольфарські символи. Цей перевал неймовірно красивий і має чудову зручну дорогу.
Як доїхати: автобусом до Косова, звідти — автобусом (з 8:10 до 18:10), або автобусом з Франківська, що їде в напрямку Верховини (9:35 і 18:00 з автостанції №1); або автомобілем.
Космач
Космач — це практично гуцульська столиця. Тут відбувались головні бої опришків, пізніше — бої упівців. Це одне з найбільших сіл в Україні. Всі знають космацький узір: дрібний, з яскраво-червоним, жовтим та помаранчевим кольорами. А ще через це село веде дуже красива дорога, що нагадує дороги десь в Альпах.
Ця дорога цікава ще й тим, що якщо їхати з Коломиї чи Косова на Космач, можна проїхати багато карпатських сіл, з яких походять найкращі карпатські поети. Під Космачем є село Прокурава, звідки родом Василь Герасим’юк. Біля Прокурави — Брустури, звідки Василь Карп’юк. Ще трохи в інший бік — Нижній Березів, з якого родом Іван Малкович. Трохи нижче — Стопчатів, звідки Дмитро Павличко. Трохи далі, в бік Косова, є село Уторопи, звідки родом Тарас Мельничук. Проїжджаєте Уторопи і заїжджаєте в Пістень — там народився Олекса Бахматюк, який займався розписом кахлів. Трошки далі буде Вербовець — село Івана Андрусяка, Смодна — село Василя Шкургана, а ще трохи далі буде Трач — село Романа Іваничука. А через Черемош будуть Розтоки — село Марії Матіос.
Як добратись: автобусом з Франківська (16:05 з автостанції №1), або автомобілем.
Головне фото: Олеся Саєнко
