Хоча зараз важко уявити Івано-Франківськ без озера, насправді міське озеро — штучне і з’явилося лише в 1955 році (раніше на цьому місці була лише невелика водойма). «Куфер» разом із краєзнавцем Іваном Бондаревим розповідає, яких змін зазнало міське озеро за час свого існування.
Як і коли з’явилось озеро?
Це не перше штучне озеро в місті — дрібні штучні озера існували в сусідньому парку (тоді — приватному парку барона Ромашкана) з середини ХІХ століття. На них містяни катались на човнах, а взимку влаштовували ковзанки та навіть грали в хокей. Але цього було малувато.
У 1954 році радянська влада прийняла рішення, що місту потрібне центральне міське озеро площею 36 га та глибиною від 3 до 5 м. Для цього треба було викопати 98 тисяч кубометрів ґрунту, укласти дамбу, впорядкувати прилеглу територію. Озеро копали на болотистій місцевості, де річка Бистриця мала кілька протоків.
«Будувалося воно спільними зусиллями: приходило багато людей, колективами. На будівництві працювала передова тогочасна техніка: скрепери, бульдозери, грейдери та катки. За радянським звичаєм, збудувати об’єкт намагались у рекордні строки (впорядкували озеро за один рік), використовуючи для цього суботники, на які «приганяли» людей з лопатами — працівників підприємств і відомств та, зрозуміло, студентів і учнів», — каже Іван.
Які були його функції?
За ідеєю радянських розробників, міське озеро, площею 36 гектарів, мало стати улюбленим місцем відпочинку містян.
Є й на озері місце, куди мешканці ходять по джерельну воду. До речі, згадане джерело — це чи не єдиний, окрім опадів, наповнювач озера протічною водою. Без нього Станіславське море почне міліти, як пересохлі ставки, і зрештою перетвориться на болото.
Як змінювалось озеро?
В 1969 році була масштабна реконструкція озера. Тоді водойму чистили, бо вона заросла водоростями, спускали воду, а потім знову наповнювали.
Наступна чистка від бруду була у 1980-х роках і тривала понад два роки.
«Форма та структура озера залишилася незмінною. Єдина відмінність — міст на Острів кохання був дерев’яним, а не бетонним. А територію, що біля входу з Мазепи, заставили бруківкою — раніше там була тополина алея», — розповідає краєзнавець.
З 2014 року територію довкола озера забудовують багатоповерхівками. Проте за словами Івана Бондарева, це створює небезпеку для водойми: якщо надмірну забудову не припинити, то без притоку свіжої води, черпаючи її тільки з опадів, озеро почне міліти, а через забруднення каналізаційними стоками з новобудов перетвориться на болото.
Остання реконструкція озера почалась у квітні 2017 року. Завдяки реконструкції озеро мають перетворити на єдину відпочинково-рекреаційну зону, що починатиметься від центру і продовжуватиметься аж до озера.
Головне фото: Роман Тихий
У матеріалі використані фото Куфера, а також фото зі збірок Краєзнавчого музею, Леоніда Орла та Наталі Кірюхіної, опубліковані на Репортері
