Більшість дерев у наших містах не взялись нізвідки — хтось їх колись посадив. Переважно містяни очікують, що висадкою нових дерев займеться міська влада, проте якщо хочеться бачити на вулицях більше платанів, сакур або катальп, то ніщо не заважає брати справу у свої руки.
Скажімо, у Львові кілька років тому активісти влаштували спільнокошт озеленення: тобто, обирали місце, де посадити дерева, збирали гроші, а потім ці дерева висаджували. Починаючи з 2014 року таких «громадських» дерев у Львові нараховується близько 200 штук (станом на грудень 2018 року).
«Куфер» вважає, що досвідом Львова цілком можна скористатись у Франківську. Для цього ми адаптували інструкцію з висадки дерев у місті від львівського урбаніста та працівника Інституту просторового розвитку Олександра Шутюка.
Навіщо взагалі в містах дерева?
По-перше, це красиво.
Окрім цього, дерева створюють затінок, завдяки якому вулиці менше розігріваються влітку, заспокоюють вітри, регенерують кисень та зволожують повітря.
Також дерева є домівкою та джерелом харчування для сотень видів птахів та тварин, які живуть у містах поряд з людьми.
Ще одна важлива для міст властивість дерев — поглинання дощової води. Кожне доросле дерево може щоденно споживати близько ста літрів води та загалом утримувати всередині себе в середньому по півтони. Тобто, кожне зрізане дерево — це додаткових півкубометра води на вулиці.
Де їх саджати?
Припустимо, ви знайшли неподалік свого будинку чи місця роботи місце, де можна було би посадити дерево і загорілися бажанням його озеленити, щоби була естетика, приємна літня тінь та ранковий спів пташок.
З чого почати?
Першим ділом потрібно переконатися, що під землею у цьому місці не проходить теплотраса, водопровід чи ще якісь підземні комунікації. Саме це може стати найсерйознішою перешкодою, адже різноманітних кабелів та труб у міській землі понапихано стільки, що мало не буде.
Звісно, наврядчи у вас є доступ до плану міських комунікацій, але якщо ви ніколи не бачили на обраній ділянці аварійну бригаду Водоканалу чи ще якихось людей з лопатами та екскаваторами — це вже хороший знак. Так само хорошим знаком є відсутність люків поряд.
Але для певності все ж варто знайти більше інформації. Для цього можна зв’язатися із забудовником (якщо ви живете у новобудові) чи районною адміністрацією.
Нюанс у тому, що якщо процедура, для знесення дерев є та чудово працює (скарга стурбованих мешканців —> комісія, яка обстежує дерево та часто згідна на все, аби тільки мешканці перестали кричати —> люди з бензопилами), то легальної протилежної процедури наразі по суті не існує і кожен шукає свій шлях.
Як на мене, варто написати до місцевої міської адміністрації запит приблизно такого змісту: «Ми, мешканці такого-то будинку, хочемо власним коштом посадити дерево у такому-то місці — просимо повідомити, чи немає там підземних комунікацій чи інших обставин, які забороняють це робити».
На тому, що ви не просите на це грошей варто особливо наголосити — це сильно збільшить шанси на позитивну відповідь.
Звісно, це можна і проігнорувати, але тоді не треба дивуватися, коли ваше улюблене дерево знищать екскаватором під час ремонту прорваної водогінної труби. Тому від комунікацій краще відступити хоча би на 2 метри.
До речі про комунікації
Якось я підгледів у Стокгольмі такий макет вулиці, на якому видно, що дерева висаджують у бетонні стакани, які відділяють коріння від комунікацій.
Важливе уточнення: такий спосіб висадки підходить для дерев зі стрижневою кореневою системою.
Згодом подібну штуку ми зробили у Львові, на вулиці Курбаса: в землю вкопали бетонні колодязні кільця, у які засипали родючий ґрунт та посадили дерева.
А як до нових дерев поставляться сусіди?
Варто бути готовим до того, що підтримувати вашу прекрасну ініціативу, скоріш за все, будуть не всі.
Хто ж може бути проти? Та багато хто, в принципі. Найбільш вирогідні варіанти: автовласник, який паркує свою ластівку якраз на тому газоні, який ви зібралися озеленити; мешканці першого поверху, які боятимуться, що нове дерево закриє їм сонце та вид на протилежну п’ятиповерхівку чи власник магазину, якого турбує видимість його вивіски. Також частенько активними деревоненависниками є двірники, яким пале листя додає восени роботи.
Тут вже все буде залежати від вашого вміння подавати свою ідею, переконувати та шукати союзників.
У просуванні ідеї та пошуку однодумців дуже допомагають візуалізації, причому для цього цілком достатньо фотошопного колажа, який можна зробити досить швидко.
Скільки це може коштувати?
Ціна якісного саджанця зараз стартує від 2-3 тис. грн.
Ще близько 1 тис. може піти на купівлю різних супутніх речей: брусків для підв’язки, грунтосуміші, агроволокна та іншого.
Що саджати?
Якщо ви дозріли до висадки власного дерева, то ймовірно у вас є якесь улюблене, до якого особливо лежить душа. Можливо, це сакура, а можливо, дуб чи ще щось. Але перед тим, як починати копати яму, краще перевірити, чи підходить обране вами дерево для тих наявних умов. Цю інформацію можна знайти у спеціальних довідниках чи хоча би у інтернеті.
В першу чергу варто врахувати розмір, до якого дерево доростає у дорослому віці, а також тип кореневої системи, стійкість до посух та затоплень, світло- та тінелюбивість, вимоги до грунту, газостійкість, наявність плодів та багато іншого.
Звісно, з першого разу від всього цього може вибухнути мозок, але загалом чим більше цих факторів ви врахуєте, тим краще прийметься та буде рости ваше дерево.
До речі, ще один нюанс. Якщо у обраному вами місці раніше вже росло якесь дерево та вмерло, то замість нього краще садити дерево іншого виду. Причина у тому, що паразити, що жили у старому дереві, після його загибелі ще кілька років зберігаються у ґрунті і будуть раді появі нової жертви, а дерево іншого виду може їм не засмакувати.
Гаразд, із деревом ми визначилися. Де тепер його взяти?
Якщо хочеться відразу отримати максимально презентабельний результат, то краще купувати саджанці у садових центрах, які професійно займаються їхньою доставкою та вирощуванням. Тоді ви відразу отримаєте дерево заввишки 4-5 метрів із правильно сформованими кроною, кореневою системою та стовбуром.
Залежно від способу вирощування саджанці бувають двох основних типів. Контейнерні дерева чекають на покупця у спеціальних пластикових відрах. У процесі зростання їх кілька разів пересаджують у більшу ємність, щоби коренева система мала куди рости. Такі дерева можна висаджувати в ґрунт практично круглорічно, але все ж краще не робити це у літню спеку (хіба що для вас не проблема щовечора вливати у кожне посаджене дерево по відру води).
Інший тип саджанців — дерева з відкритого ґрунту. Їх вирощують традиційним способом, але протягом життя кілька разів пересаджують у різні умови, щоби натренувати кореневу систему та сформувати правильну крону. Викопувати їх із землі та пересаджувати можна лише навесні та восени, коли вони перебувають у стані спокою (ще не випустили або вже скидають листя).
Це часове вікно дуже залежить від погоди та триває лише кілька тижнів — може вийти так, що сезон копання розпочнеться буквально напередодні першого снігу чи одночасно з ним.
Викопування дерева з відкритого ґрунту — дуже відповідальний процес, від якого напряму залежить, наскільки добре рослина приживеться на новому місці. Важливо акуратно дістати та не пошкодити кореневий ком із землі, загорнути його у мішковину та зафіксувати спеціальною металевою сіткою. Великі садові центри мають для цього спеціальну техніку, яка полегшує та пришвидшує процес.
Під час висадки цю сітку в жодному разі не можна знімати — вона тримає цілісність коріння. Без неї ком просто розвалиться, коріння порветься і таке дерево довго не проживе. З цієї ж причини не можна в процесі притоптувати ком ногами.
Не треба переживати — з часом ці дротики просто розкладуться у землі, так,що й сліду не лишиться. Максимум, що можна зробити — вже після висадки перекусити кусачками дроти біля самого стовбура, щоби вони не врізалися у нього, коли дерево почне рости.
А обов’язково йти в садовий центр?
Часто можна почути думку, що купувати саджанці по кілька тисяч гривень за штуку надто дорого і можна суттєво зекономити, якщо купити саджанець в знайомого лісівника чи самому викопати його у найближчій лісосмузі. Звісно, грошей ви витратите менше, але і результат отримаєте, м’яко кажучи, не той.
Садові центри роками займаються тим, що готують дерево для пересадки у нові умови та максимально швидкого приживання. Наприклад, саме для цього дерева там регулярно пересаджують та формують їхню кореневу систему так, щоби вона була компактною, але дуже густою. Натомість, дерево в лісі абсолютно не планує, що у якийсь момент хтось його викопає та потягне в інше місце, тому його коренева система просто не готова до таких стресів — скоріш за все, вона не щільна та розгалужена. При викопуванні ви (чи знайомий лісівник) неминуче її пошкодите, і шанси прижитися на новому місці в такого дерева будуть значно меншими.
На додачу до цього, це дерево, скоріш за все, буде значно меншим (нормально самотужки викопати п’ятиметрове дерево ви навряд зможете), слабшим та кривішим. Відповідно, доведеться чекати значно більше часу, поки воно виросте до презентабельного розміру (якщо воно приживеться).
До того ж, таке тоненьке деревце значно легше пошкодити та поламати — це може зробити навіть дитина.
Пішли нарешті саджати!
Для висадки вам знадобляться в першу чергу лопати. Може стати у нагоді лом, особливо якщо ви плануєте працювати у нових районах, де під травою замість родючого ґрунту ви, скоріш за все, знайдете шматки асфальту, биту цеглу та інше будівельне сміття.
Також знадобляться робочі рукавиці, відро, ніж та/або ножиці, молоток, агроволокно, мотузка та бруски для підв’язки дерева, пакети для сміття. Якщо дерев багато — не завадить тачка.
Якщо є можливість, то ями краще викопати заздалегідь. Так ви побачите, наскільки поганий ґрунт на глибині та будете знати, чи потрібно купувати нову ґрунтосуміш.
Яма для посадки дерева повинна бути більшою за кореневий ком. Її розмір сильно залежить від якості ґрунту довкола. Якщо вам пощастило і ґрунт довкола хороший (і його багато), то буде достатньо запасу у 20-30 сантиметрів — головне розпушити землю.
Якщо же ви маєте справу зі звалищем будівельного сміття, яму треба робити більшою та замінювати биту цеглу новим ґрунтом (його у мішках продають будівельні гіпермаркети) — тут вже все залежить від ваших сил та натхнення.
Наприклад, у Німеччині при реконструкції вулиць на кожне нове дерево рекомендують закладати 6 кубометрів нового ґрунту. У наших умовах це звучить фантастикою, тому якщо ви зможете організувати кубометр хорошого ґрунту це вже буде непогано.
Дерево треба садити так, щоби шийка кореня (низ стовбура) не була засипана землею, інакше вона почне підгнивати. Також бажано, щоби шийка кореня була трохи вища за рівень землі довкола — з розрахунком, що з часом новий ґрунт всядеться. Інакше може вийти, що після усадки дерево опиниться у ямі, в якій буде стояти вода, що не є добре.
Важливо пам’ятати про розмір дерев у дорослому віці та не садити їх надто близько до бордюрів чи одне до одного, інакше з часом вони почнуть ці бордюри руйнувати та боротися між собою за місце під сонцем.
Як це виглядатиме за кількадесят років — можна бачити у дворі чи не кожної хрущовки, де надто густо посаджені колись дерева з часом утворили непроглядні хащі, крізь які у будинках і справді не видно сонячного світла.
А як ми привеземо дерева на місце висадки?
Доставка дерев із розсадника на місце висадки — окрема логістична операція. Якщо дерев багато і коми важкі, то дуже помічною буде вантажівка з маніпулятором, але така послуга може коштувати близько 4-5 тис. грн.
Постарайтеся не класти дерева на вантажівку кронами вперед, інакше безсердечна наука аеродинаміка може змусити вас у дорозі зупинятися та поправляти саджанці, які вивертатиме зустрічний потік повітря.
Про що треба пам’ятати, копаючи яму?
Якщо ви висаджуєте дерево на вулиці серед мощення, варто закласти у яму дренажну трубу. Це потрібно для того, щоби воді та повітрю було легше потрапляти вглиб ґрунту, який у містах сильно спресований та ще й накритий згори бруківкою та асфальтом. Якщо цього не зробити, дерево може почати шукати воду самостійно, піднімаючи плитку чи асфальт довкола себе корінням.
У процесі насипання шарів ґрунту їх потрібно заливати водою, щоби дерево відразу після висадки могло добре напитися.
Для дренажу використовується спеціальна дирчаста труба, яка продається у кожному будівельному гіпермаркеті. Щоби її не замулило всередині, на неї варто одягнути панчоху з чорного агроволокна.
Посадили! Що далі?
Свіжовисаджені дерева обов’язково треба надійно закріпити, підв’язавши до забитих поряд кілків. В першу чергу це потрібно, щоби дерева не розхитувало вітром і вони мали можливість добре вкорінитися.
Методом спроб та помилок було встановлено, що найкраще опори вставляти у яму одночасно з посадкою дерева і вже потім засипати землю. Так виходить і швидше, і надійніше.
Дерево до опор потрібно закріпити гумовим джгутом чи натуральною мотузкою, під яку підкладається агроволокно, щоби мотузка не натирала кору.
В жодному разі не використовуйте синтетичні мотузки, пластикові джгути чи металевий дріт — вони не розтягуються і по мірі зростання стовбура будуть врізатися у нього та шкодити дереву.
Останнє, що можна зробити після того, як дерево сидить у землі та добре закріплене — закрити ґрунт довкола нього. Для цього можна використати, наприклад, деревинну кору (продається мішками у все тих же будівельних гупермаркетах). Але підійде і звичайний щебінь.
У обох випадках під низ треба підстелити агроволокно, щоби не проростало всяке бадилля. Можна також посадити кущі.
Є ще один спосіб захисту ґрунту — пристовбурові решітки, але це вже значно дорожче та трудозатратніше.
У жодному разі біля стовбура не можна залишати газонну траву. Вона витягує з землі під собою всю воду і дерево може банально засохнути навіть у сезон дощів.
Ризики
Один з цих ризиків, який може спіткати українського озеленювача — газонокосарі, які у процесі роботи частенько пошкоджують кору на молодих деревах, що може для останніх закінчитися погано.
Тому для захисту від працівників мотокоси до опор знизу можна прикрутити кілька рядів додаткових планок чи покласти поряд з деревом пару валунів. Також для захисту може підійти чохол з очерету, намотаний довкола стовбура. Чи будь-яке достатньо жорстке кільце знизу.
Головне — не забути вчасно його зняти.
Ще один ризик, способів боротьби з яким поки не винайдено — двірники. Як я вже згадував, нерідко вони сприймають вуличні дерева, як додаткове джерело сміття і неприховано ненавидять. Не раз мені доводилося чути скарги типу: «От зрізали ті старі дерева, нормально стало. Так ні — взяли і знов шось посадили. А я то всьо прибирати маю?!». Здається, щоби хоч якось помститися деревам за свої страждання, двірники висипають у лунки зібрану з вулиць піскосуміш, що здоров’я деревам зовсім не додає.
Надії на те, що манери наших двірників найближчим часом зміняться, немає, тому найкраще, що можна зробити — хоча би раз на рік замінювати верхній шар землі на новий чи просіювати засипаний у лунку щебінь.
Фактором ризику можуть виявитися і песики з котиками. Багата на аміак собача сеча небезпечна для молодих дерев, особливо хвойних, а коти можуть почати гострити кігті до стовбура. Тут також мажуть захищати бруски опор та різноманітні чохли на стовбур.
Ну і, звісно ж, вандалізм. На жаль, від цього не застрахований ніхто. Найдієвіший спосіб боротьби — висаджувати якомога доросліші дерева, бо чим товстіший стовбур, тим важче його поламати.
Ще один ризик — крадіжки. Особливо для кущів. Воно й не дивно: потягнути маленький кущик, який легко влазить у звичайний пакет, значно простіше, ніж велике дерево. Тим більше, якщо це дерево не плодове та має сумнівну користь для домашнього господарства.
Догляд
Дерево мало посадити, перші кілька років воно потребує уваги і саме від догляду у цей час залежить його здоров’я та довголіття. Молоде дерево потрібно періодично підстригати (проріджувати крону, забирати гілки, які труться одна до одної чи ростуть кудись не туди), регулярно поливати (особливо у спеку), вносити у ґрунт добрива тощо.
У тексті використані фотографії Олександра Шутюка
