Напередодні Міжнародного жіночого дня «Куфер» говоритиме про жінок, їхні права, фемінізм і те, чому нам потрібне це свято. У першому матеріалі з серії коротких питань та відповідей пояснюємо, звідки взялось 8 березня і що саме ми відзначаємо.
Все почалось у 1910 році: у Данії учасниці Другої міжнародної конференції жінок-соціалісток з 17 країн ухвалили рішення відзначати в березні Міжнародний жіночий день. Це було не зовсім свято, а скоріше нагода щороку привертати увагу до боротьби жінок за рівні права: оплату праці, право голосувати на виборах, рівний доступ до освіти тощо.
Тож якщо коротко, 8 березня — це про права людини, а не про красу і жіночність.
Святом «краси та жіночності» цей день став у Радянському Союзі (з 1921 року — державне свято, з 1965 — вихідний): поступово, замість подяки за участь у революції, жінкам почали дякувати за красу та натхнення. Так свято з політичного стало домашнім.
Проте на Заході первинний сенс цього дня зберігся: у 1975 році Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію, згідно з якою кожній із країн-учасниць пропонувалось відзначати Міжнародний день прав жінок. Саме цей день і потрапив до календаря незалежної України.
Приблизно з 2010-х українські феміністки намагаються повернути 8 березня його політичне значення: вони влаштовують публічні акції та марші, багато говорять про важливість дотримання рівних прав та привертають увагу до питань насильства над жінками.
До речі, саме тому День матері не може замінити Міжнародний жіночий день: не всі жінки є/хочуть/можуть/планують бути матерями, проте права й потреби є в кожної.
У 2017 році в Українському інституті національної пам’яті запропонували скасувати державний вихідний на 8 березня в рамках декомунізації. Але їхню ініціативу не підтримали.
P.S.
Те, що ініціаторками Міжнародного дня прав жінок були соціалістки, не робить це свято соціалістичним. Чесно.
Читайте також:
Чому сучасний фемінізм не ображає чоловіків?
Чому жінкам можна тиснути руку?
