Якщо існує секрет вдалого першого побачення, то ми, принаймні, спробували його розкрити.
«Куфер» відповідає на очевидні (і не дуже) запитання, що стосуються побачень, разом із Анною Шийчук — психологинею, психотерапевткою та авторкою подкасту «Хтознаяк» на Urban Space Radio.
Як розібратись, чого ти насправді хочеш від стосунків?
Прислухатися до себе. Немає чогось одного: я хочу серйозних стосунків чи я хочу не серйозних стосунків.
«Я хотіла б, щоб люди ставилися один до одного як до людей. Це означає, що коли я хочу зблизитися з кимось, то найкраще через те, що ця людина мені симпатична, а не тому, що «часікі тікають» і пора. Або: «Давно у мене щось не було побачень… Піду, схожу», — каже Анна.
Вдалі стосунки — це не ті, які сплановані на початку: хочу — йду шукаю. А ті, які мають душевний зв’язок: коли вам хочеться бути саме з цією конкретною людину, коли вам цікаво з нею спілкуватися. А вже потім може бути щось більше.
Чому важливо запрошувати саме на побачення, а не просто на каву?
З одного боку, можна запрошувати і на побачення, і на каву — кому як хочеться. Проте не все так просто.
«Якщо запросити на каву, людина може не зрозуміти і прийти просто на каву. Звідси – нереалізовані очікування і біль, бо людина не в курсі чого вона прийшла», — пояснює психологиня.
Якщо у вас є сміливість сказати «Ходімо на побачення», то варто це казати. Проте якщо вам комфортніше сказати «Давай сходимо на каву», то краще казати так, як хочеться. Слухайте серце, а не керуйтеся правилами, вигаданими суспільством.
Яким має бути класичне побачення?
Будь-який момент близькості з людиною, коли ви можете робити, що подобається — чудове побачення. Як воно виглядає — неважливо. Головне, щоб вам вдвох було там комфортно.
Чому перші побачення часто незручні?
Тому що ми не знаємо, що це за людина. Тому що є момент вразливості, бо своїми діями я проявляю інтерес, свої переживання і почуття. Ось це відчуття легкого сорому, ніяковіння позначають те, що ми знаходимося в не надто безпечній і вразливій позиції. Разом з цим, це дуже хвилююче, цікаво, викликає багато збудження і інтересу.
Про нервування можна сказати в голос, легалізуючи це і для себе, і для партнера. Коли ви скажете про це в голос — напруга спаде. Або спитаєте: «Ти теж переживаєш так, як я?»
Хто має платити?
На це питання правильної відповіді не існує. Кожна пара вирішує так, як їй комфортно. Як чоловікам, так і жінкам може бути приємно заплатити за вечерю — і пригостити свого партнера/партнерку. Або ж кожен може заплатити за себе.
«В західній культурі є традиція: хто запросив, той і платить. В нашій культурі це не діє. В сучасного покоління є спільні рахунки. Знову ж таки, є момент ніяковості цього першого побачення, коли не знаєш, хто платить. Найкраще повестись тактовно — коли принесли рахунок, не варто метушитися, подивіться, як реагує людина. І майте відповіді для себе: як я хочу, щоб в моїй парі ми обходилися з рахунком?», — пояснює Анна Шийчук.
Чи зараз ще пропонують «зустрічатися»?
По-різному: як кому комфортно, так і роблять.
Було б добре, щоб був якийсь початок. Це дуже спрощує розуміння того, що відбувається. Не обов’язково казати «зустрічатися», можна сказати по-своєму. Головне, щоб людина зрозуміла, що ви маєте на увазі і що від цього моменту ви разом як пара.
Хто має проявляти ініціативу?
Це можуть робити всі. Але важливо відчувати і себе, і партнера. Якщо ви п’ять разів проявили ініціативу, а фідбеку нема, варто задуматись: а чи раптом ви не нав’язуєтесь?
Як етично втекти з поганого побачення?
Якщо побачення погане, з нього треба йти, і тут вже всі способи підходять.
«Я не люблю формулювання «то все в мені», «то не ти». Бо людина думає, що це з нею щось не так. Якщо вдасться щиро і прямо пояснити, що ви відчуваєте — супер. Не вірю, що в однієї людини дуже сильна закоханість, а в іншої — жодних відчуттів. Або закоханість вигадана, або хтось комусь щось не договорює», — переконана Анна.
Як розпізнати, що ця людина нам не підходить або це може вилитись в токсичні стосунки?
Перший дзвіночок — якщо у вас з’являється відчуття, що щось йде не так. Це буває важко пояснити, але це завжди відчутно. Це як вдягнути замалий або завеликий одяг, який то тисне, то висить.
«Будь-які стосунки можуть вилитися в токсичні. Інколи ця токсичність виходить від нас. Якщо людина оцінює, критикує, хамить, ображає, ви відчуваєте себе приниженими, вас часто перебивають, вам болить, образливо, боляче чи неприємно — про це варто казати. Якщо людина це знецінює своєю поведінкою — це тривожний дзвіночок», — пояснює психологиня.
Часто буває, що люди просто можуть не порозумітись: якщо це було не навмисне, це варто проговорити. Але це трапляється кілька разів, а нічого не змінюється, на це варто звернути увагу.
Важливо: якщо ви відчуваєте, що перебуваєте в токсичних стосунках, не варто шукати відповіді самостійно, краще звернутись до психотерапевта, щоб розбиратися в деталях цієї комунікації.
Що робити, якщо ви відчуваєте себе на побаченні в небезпеці?
Бути уважним до цих переживань! Якщо ви відчуваєте себе небезпечно, вам страшно, спитайте себе: «Що зараз відбувається, що є небезпечним?» Прислухайтесь до цього відчуття та не ігноруйте його.
«Коли ми говоримо про об’єктивну небезпеку, яка можлива на побаченнях, то це все, що стосується фізичного контакту. Важливо розуміти, де ви фізично знаходитеся і як можете з цього місця поїхати, якщо це буде потрібно? Чи є людина, якій можна зателефонувати? Чи є якась зайві сто гривень на таксі? Чи є гроші на рахунку? Чи можете ви себе захистити фізично, якщо вам буде не комфортно?
І пам’ятайте, що у вас є право завжди встати і піти, не погоджуватися на ті фізичні і моральні взаємодії, які вам дискомфортні», — нагадує психологиня.
Хоча іноді страх може виникати через хвилювання від першого побачення: «я настільки сильно боюся відкрити своє серце, що мені здається, що я в небезпеці». Можна спробувати ще раз зустрітись і перевірити, чи справді ви відчуваєте себе настільки небезпечно.
Як бути у немоногамних стосунках — і етично повідомити про це?
Існують різні варіанти стосунків, які не передбачають моногамію: поліаморія (коли людина має кількох різні партнерів водночас і немає домовленості з кимось на ексклюзивні стосунки) або відкриті стосунки (у вас є один постійний партнер, але ви можете зустрічатись ще з кимось). Якщо всі учасники подібних стосунків домовились про це і всіх влаштовує ситуація, це етична немоногамія.
«У стосунки без зобов’язань я взагалі не вірю. Без яких зобов’язань? Без планування майбутнього? Гаразд, якщо це друге побачення, то про яке планування сім’ї може йти мова?
Вважаю, що можна не прагнути до моногамних стосунків на певному етапі життя і про це варто одразу повідомити партнера, коли йдете на перше побачення. Бо якщо ви запрошуєте на побачення і все виглядає як ексклюзивні стосунки, то пізніше партнер чи партнерка можуть бути незадоволені.
Часом люди називають це «в нас нічого серйозно», але ведуть багато душевних розмов, в яких багато близькості, мають гарний сексуальний зв’язок, але при цьому заперечують серйозність цих стосунків. Тоді ми заперечуємо факт стосунків і це погано, бо людина втрачає можливість розвивати їх», — вважає Анна Шийчук.
Як краще побудувати романтичну комунікацію, якщо ви раптом починаєте зустрічатись з другом/колегою і боїтесь все зіпсувати?
Якщо ви боїтеся все зіпсувати, це означає, що ця людина для вас — дорога і важлива. Якщо цей страх не душить горло, то він корисний. Бо ви переживаєте, як вберегти людину і ці стосунки, і бути більше бережним.
«Що з цим страхом робити? Говорити: «Знаєш, мені якось страшно зіпсувати ці стосунки, бо ти важливий (-а) для мене. Спробувати розвинути цей діалог і почути, що скаже інша людина», — пропонує Анна.
Якщо це друг або колега, то між вами вже є якісь стосунки. І на початку знадобиться докласти зусиль, щоб між вами з’явився досвід не лише дружніх чи колегіальних відносин. Не забувайте: кожна пара унікальна, тому немає якогось уніфікованого рішення. Проте уважність до себе та партнера — цілком універсальна.
«Коли ми йдемо на романтичне побачення, ми говоримо не тільки як колеги, а як пара. Немає прямих рекомендацій «роби так і буде вам щастя», але важливо слухати своє серце, чути себе, намагатися бути уважним до свого партнера і багато говорити. Успішні пари — це ті, які вміють говорити. Бо чим далі, тим більше буде запитань і моментів, які потрібно буде обговорювати», — каже експертка.
Як запрошувати на побачення, коли ви вже одружені?
Просто прийдіть і скажіть: «Кохана/коханий, пішли на побачення». У шлюбі це вже точно не буде ніяково.
У парі про це теж важливо говорити: «Я б хотів (-ла) піти з тобою на побачення, бо я сумую за тобою, хочу побути разом».
Як відмовитися від запрошення на побачення?
Достатньо буде щирої відповіді. Просто ігнорувати, казати, що зайняті — не дуже добре.
Отримати правдиву відповідь набагато важливіше, ніж купу солодкої брехні.
Як навчитись формулювати свої почуття і бажання «словами через рот»?
Для того, щоб навчитися говорити про свої почуття і бажання, треба навчитися їх усвідомлювати. Запитуйте себе: «що я відчуваю?» — і робіть це щодня. Бо в кожному дні є моменти, коли є нагода сказати про щось через почуття. Наприклад: ставити собі будильник 3-4 рази на день і коли він грає запитувати себе: «що я відчуваю тут і тепер?». Це можна записувати, або просто проговорювати чи думати.
Говоріть про свої почуття протягом дня іншим людям. Якщо не встигли жодного разу за день це зробити — знайдіть час ввечері і скажіть про це комусь з близьких.
Ви зустрічались, розійшлись, але змушені іноді бачитись. Як нормально спілкуватись далі?
Щоб нормально бачитися, потрібно нормально розійтися. А для того, щоб нормально розійтися, треба сісти і поговорити. Підсумувати відносини: що було кльового, а від чого мені було погано. Але договорити все до кінця. Якщо є недоговореність, нормально спілкуватися потім не вийде.
