Роман Тихий знімає Центральний ринок з 2011 року — на плівку і у цифровому форматі. Він спілкується з продавчинями, блукає коридорами та підвалами та фіксує життя ринку, яке невдовзі може докорінно змінитись.
«Куфер» публікує першу частину його фотосерії «Ринок».
Коли я був малим, мама брала мене з собою на ринок. Ця споруда була для мене надзвичайно великою, яка містила декілька входів та виходів і великий підвал-лабіринт. Минуло багато часу, і тепер я ходжу на ринок сам, але не за продуктами. Я фотографую його і все, що є навколо нього.
Своє перше фото на ринку я зробив в 2011 році. Пам’ятаю, як до мене вперше підійшов охоронець і сказав, що тут не можна знімати.
Перше на, що звертаєш увагу — це купол ринку. Він настільки великий, що під ним вільно літають птахи. Наш ринок має унікальну архітектуру, в Україні немає більше таких споруд. Подібна конструкція є хіба у Хмельницькому.
Це унікальне та колоритне місце, тут завжди багато людей, завжди рух та шум, можна зустріти людей з цілої області. А на свята — взагалі фурор.
Читайте також: Остання виїмка. Як нині живуть поштові скриньки Франківська
Час від часу я приходив на ринок, але знімків практично не робив, оскільки охорона і продавці завжди до цього ставляться негативно.
Повернувся до ринку, коли почав займатись вуличною фотографією. Ще один поштовхом для мене був перехід на аналогову фотографію. Я знімаю маленькою плівковою мильницею, яка не привертає уваги.
Мені подобається процес, який я для себе виробив: я «влітаю» на ринок із сторони, де продають фрукти, потім проходжусь по зовнішньому кільці, звідти йду в підвал і блукаю там. З підвалу піднімаюсь у головний зал ринку. Потім, походивши там, йду до мого улюбленого молочного та м’ясного відділів — там красиве світло і дуже тихо. На такі прогулянки в основному я витрачаю близько 15 хвилин.
Читайте також: Франківськ за туманом. Фоторепортаж
Ринок давно входить в мій фотомаршрут: я періодично фотографував там з січня 2017, але в основному це були snap-знімки (поодинокі та несистемні). А останні чотири з половиною місяця усвідомленно знімаю цю серію.
На даний момент відзняв близько десяти роликів плівки. Скільки було зроблено цифрових кадрів — важко сказати.
Є момент, який мене дуже вражає. Навколо будівлі ринка торгові місця розташовані практично на болоті, після дощу там дуже брудно. Мене дивує те, що одні люди продають, а інші купляють в таких умовах.
Усі торгові місця на ринку є платними. Наприклад, старій бабусі, яка продає молоко, може бути невигідно продавати його, оскільки ціна за місце перевищує ціну молока. І як тільки з’являється людина, яка збирає гроші, то деяки люди тікають.
Іноді на ринку я бачу чоловіка, який співає пісні, але продавці далеко не в захваті від його вокалу. Одного разу бачив, як декілька продавчинь не витримали і почали проганяти його, але він продовжував співати.
Я знімаю цю серію тому, що центральний продуктовий ринок забудовують. Великий секонд-хенд поруч зносять, а на його місті будують дорогу.
Ці місця змінюються і я хочу задокументувати їх та людей, що довкола.
Продавці або бояться або дуже агресивно ставляться до людини з фотоапаратом. Одного разу я сфотографував янтарні банки з медом. Коли знову був на ринку, то підійшов до продавчині, щоб показати їй фотографію. Та її взагалі не цікавило фото, вона з великою підозрою запитала: «Нащо тобі того? Що ти будеш з тим робити?».
Люди бояться, що я сфотографую щось не те.
Одного разу я думав, що у мене заберуть камеру. Я потрапив на дах прибудови, якої зараз вже немає, щоб зняти панораму. І тут нізвідки з’явились декілька чоловіків, які запитались, як я сюда потрапив і що тут роблю. Один з них мав оголений торс, а на шиї висів величезний золотий хрест. Своїм виглядом і тоном вони ясно дали зрозуміти, щоб я забирався звідти. Тож щойно вони почали мене розпитувати про камеру, я зразу пішов.
Чи купував я на ринку щось хоч раз? Так, сухофрукти і рибок 🙂
