Непомітні риси Івано-Франківська часто потрапляють в об’єктив Романа Тихого – фотографа, який взагалі-то працює дизайнером. До слова, Тихий – це його псевдо. Перша документальна серія, яку зняв Роман, присвячена поштовим скринькам. З неї «Куфер» і починає знайомство з франківською стріт-фотографією.
Серія з жовтими поштовими скриньками Франківська — моя перша документальна серія.
Коли знімаєш у жанрі стріт-фотографії, доводиться багато ходити. Бували дні, коли я проходив багато кілометрів, але жодного разу не вмикав камеру, бо не знаходив цікавого кадру. І це мене засмучувало.
Мій друг знімав різноманітні цифри на вулицях: цінники на вулицях, номери будинків, інші написи. Він поставив собі за мету зібрати весь ряд цифр одного вигляду. Мені сподобалась така ідея. Щось близьке до колекціонування.
Усе почалося зі скриньки на вулиці Короля Данила. На фоні сірих стін на старому паркані висіла жовта скринька «Укрпошти», на яку падали сонячні промені. Зробив знімок — і зрозумів, що почну фотографувати їх під час своїх прогулянок. Так я зможу тримати себе у тонусі: якщо не зроблю вдалий кадр на вулиці, то, як мінімум, зніму пару поштових скриньок .
Я почав фотографувати скриньки в березні 2017 року. Останнє фото зробив у січні 2019-го.
Найбільшу радість у процесі роботи над серією мені приносить знахідка нової скриньки. Спершу я просто знаходив їх на вулицях міста. Згодом захотів зрозуміти, за яким принципом вони розташовані. Почав шукати інформацію. Одного разу запитав водія, який розвозить пошту, скільки в місті скриньок. Він запевнив мене, що їх всього 30. Я дуже зрадів коли зняв тридцяту і дуже розчарувався, коли знайшов тридцять першу. Це означало, що ще не всі знайдені і невідомо, скільки ще потрібно знайти.
У головному відділенні пошти та декількох районних відділеннях мені нічого не розповіли. Відкритої інформації чи мапи розташування скриньок не існує. Тому я вирішив створити власну карту. Так пошуки пришвидшились: я помітив, що скриньки є поруч з лікарнями, навчальними закладами та біля поштових відділень.
Також використовував Google street view. Завдяки йому я знайшов скриньку на автобусній зупинці на вулиці Вовчинецькій. Коли ж приїхав її сфотографувати, з’ясувалося, що зупинку знесли, а скриньки немає. Цікаво, де вона зараз?
Кожна скринька змінюється з часом, набуває певний характер. Їх періодично відновлюють і все повторюється.
Не я перший зацікавився темою поштових скриньок – вже після початку зйомок я знайшов книгу Мартіна Парра «Remote Scottish Post boxes». Це серія пейзажів британського фотографа. Він знімав поштові скриньки віддаль від міст, коли подорожував з своєю дружиною по Шотландії.
Спершу це було лише забавкою, але згодом я зрозумів, що фотографую завершення ери паперової пошти. Жовті поштові скриньки через декілька років можуть просто зникнути, як та скринька на Вовчинецькій, а люди будуть вивчати за фотографіями, як колись відбувався обмін інформацією.
