Відома франківська кав’ярня «Говорить Івано-Франківськ» (або просто ГІФ, як її ще називають) завершує свою роботу у приміщенні на площі Ринок. Заклад працюватиме до 20 жовтня, після чого закриється, щоб наступного року відкритись на новому місці.
«Куфер» зібрав історії чотирьох франківців, які пояснюють, чому ГІФ — не просто чергова кав’ярня, а щось справді важливе для міста.
Остап Українець
Письменник, перекладач
Вперше мене у ГІФ повели друзі, котрі встигли побувати там раніше. А я приємно подивувався настільки незвичній каварні: ходив розглядав столики і що на них понаписувано. Як розумію, це доволі звична реакція неофіта на ГІФ.
ГІФ асоціюється у мене з краєвидом на площу Ринок, з тим, що хтось постійно підходить привітатися і з кубиками халви в маленьких мисочках.
А ще це єдиний заклад, який у мене асоціюється не просто з хорошою музикою, а конкретно з Ніком Кейвом. Я прийшов до них після останньої реновації, а там грала, здається, Let The Bells Ring. Цей трек так потужно пасував до атмосфери, що я миттю пробачив навіть зміну інтер’єру.
Раз уже є асоціація з кубиками халви найчастіше замовляв там східну каву з прянощами. Колись дуже давно в них був іще базиліково-м’ятний лимонад, за який я їх і полюбив, але останні років п’ять щонайменше вони для мене — саме ця кава.
Чи то сім, чи то вісім років тому до мене приїхала подруга з Києва. Я її добряче виводив містом, але донині вона точно пам’ятає саме сидіння у ГІФі, каву просто в джезвах і плед на холодний вечір — на той час це було ще в новинку.
ГІФ — це передовсім про спілкування. Це місце, де я найбільше люблю робочі зустрічі, обговорення, особливо творчих питань, та й просто. Коли воджу екскурсії Франківськом, то ГІФ — обов’язковий пункт маршруту для зупинки на кавову павзу (якщо екскурсія довга).
Я сказав би, що ГІФ особливий вже тим, що це ГІФ. Тут же не в самому закладі справа, а ще й в історії — тривалий час це був заклад, в якому мені могли принести замовлення, навіть не питаючи що я буду.
Це був заклад, який складався з усіх попередніх відвідин і в якому я не мав жодного негативного досвіду. Не знаю, як цей заклад бачать інші, а для мене ГІФ — просто дуже органічна частинка «мого» Франківська.
Маркіян Гораль
співзасновник Coffee Lab Roasters
Не скажу, що пам’ятаю, що це було як вчора, але вперше переступив поріг ГІФу під час фінішних ремонтних робіт. Ярема Стецик ходив взад-вперед, щось казав хлопцям доробити, вносив корективи. Повсюди бігали люди, протирали столики, крісла, підвіконня. Персонал все приводив до ладу. Баристи стояли біля еспресо-машинки La Marzocco, щось налаштовували пробували. Навколо творився контрольований хаос.
Перш за все, ГІФ — це затишок. Це була кав'ярня-говорильня.
Особисто для мене ГІФ — це місце, де можна випити по-справжньому добре еспресо. Це й до сьогодні мій улюблений спосіб приготування кави.
Якби не «Говорить Івано-Франківськ», я, мабуть, і не знав би про цей кавовий світ. ГІФ — це історія, яка змінила сприйняття кави і змінила культуру кави не тільки у нашому місті, а, мабуть, в усій області та за її межами. Ця історія занадто велика, щоб її описати.
Тож ГІФ — це не тільки кава, не тільки говорильня, це паломницьке місце для поціновувачів кави.
Ірина Сенко
працювала офіціанткою в ГІФі, зараз — фінансова менеджерка «23 ресторани»
Мій перший спогад — коли на першому курсі я прийшла в ГІФ з подругою. Було так тепло, романтично, красиво: ми пили какао, я читала їй вірші.
ГІФ був моїм улюбленим закладом. Я була там постійною гостею, дуже часто туди ходила після пар, навіть на вихідних. І коли я шукала роботу, то хотіла потрапити саме в цей заклад. Хотілось навчитись варити каву, але без досвіду тоді не брали, тому мені запропонували працювати офіціанткою. Це був 2014 рік. Десь за рік я почала працювати на барі, а паралельно вчилась варити каву.
Я працювала там 2,5 роки. Мені захотілось спробувати щось нове, піти в іншу сферу і більше реалізовувати свою освіту (я за освітою — фінансистка). Я відчула, що хотілось змін. Але з ГІФу я йшла з важким серцем. Пам’ятаю свою останню зміну, коли зі сльозами на очах все прибирала. Було дуже сумно: я розуміла, що далеко від ГІФу не йду, але було розуміння, що завершується певний важливий етап життя.
ГІФ асоціюється в мене з домашньою кухнею. Коли приходиш зимового вечора до друга, і ви цілий вечір сидите на кухні, розмовляєте, п’єте каву і вино.
ГІФ однозначно більше, ніж про каву. Кава була фундаментом. Я пам’ятаю наших постійних гостей, які приходили тричі на день: випити кави, перекусити, просто поговорити, зустрітись з друзями. Кава була приводом для розмови. Але для нас було важливо розвивати кавову культуру у Франківську.
У свій час ГІФ для мене був як другий дім. Я любила там бути навіть без роботи. Це було дорослішання. ГІФ подарував мені багато впевненості в собі, навчив багато чому.
Він важливий для міста своїм теплом. Єдине, чого там не вистачало — це каміну.
Якийсь час у нас жила кішка (частково в нас, частково в Fabbrika, частково на вулиці). Я цю кішку назвала Леся. Одного разу вона завагітніла. А вона нас дуже любила і дуже нам довіряла, і коли вона почала народжувати, то вирішила це робити прямо посеред зали. Нам довелось її швидко заховати, бути біля неї, бо вона не хотіла бути сама, потім роздавати цих кошенят. А потім наш постійний гість її забрав, і котиків теж розібрали.
Тарас Малий
подієвий менеджер Промприлад. Реновація
Вперше я потрапив у ГІФ у 2011 році, коли «Куфера» ще не було, а люди у Франківську читали газети. Побачив репортаж Наталки Голомідової в «Галицькому кореспонденті» про відкриття нового закладу. Хоча це було так давно, що зараз це вже може бути вигадка пам’яті і насправді хтось просто розповів мені про Тараса Прохаська, який наливає каву в «Говорить Івано-Франківськ». Я тоді зачитувався всім, що Тарас писав (як і зараз), тому не пішов, а побіг туди після пар.
У «Говорить» мене навчили пити каву, а не «американо з молоком», але це місце важливе завдяки людям. Мабуть, більшість близьких і дорогих мені людей, з якими ми знаємося останні 9 років, я або зустрів вперше у «Говорить», або ж привів їх свого часу сюди на каву.
Коли ще був студентом, то зазвичай замовляв американо (на Ефіопії або Колумбії), а згодом розпробував альтернативу: аеропрес, V60.
У нас з дружиною тут було перше побачення, а наші друзі тут святкували весілля. Коли ми ще були студентами, власники закладу дозволяли його інколи перетворювати на подієвий майданчик (це було ще до Urban Space 100). І ми організовували круті події: з Ярославом Грицаком, Вахтангом Кіпіані, Павлом Шереметою. Після появи «Говорить» я почав записувати свої перші інтерв’ю для проєкту «Кава та розмови», і більшість відбулися тут. А ще ж День вуличної музики і сцена Пенсії, яку в останні роки традиційно тут розміщували. І музика, яку колись довірили обирати мені і це було надзвичайно приємно.
Всі ці історії в «Говорить» — особисті та особливі. Якщо почати їх згадувати, це триватиме роками.
ГІФ чимось схожий на книгарню «Під лиликом», яка була (і залишається) чимось більшим. Ми приходили туди за книгами, а в «Говорить» — за кавою, але отримували значно більше. Зараз кав’ярень у місті багато (книгарень менше), але ж спробуйте знайти місце, яке б надавалося до розмов про літературу.
А якби уявити собі місце, в якому настрої і сенси «Під лиликом» і «Говорить» поєднуються? Я б там жив.
Це заклад, який впродовж дев’яти років задавав кавові стандарти у місті. Місце, яке виховало покоління барист, обсмажчиків та менеджерів, які йшли на якомусь етапі і розпочинали власні справи. Тому зараз вже маємо декілька крутих компаній, що спеціалізується на обсмажуванні кави, маємо декілька барів та кав’ярень, які не програють у якості. Тобто, «Говорить» став імпульсом і цим відіграв свою роль.
Хоча, звісно, хотілося б, щоб нам не доводилося говорити про те, що за адресою площа Ринок, 8 скоро не буде улюбленого місця і закладу.
Що відбувається з кав’ярнею?
Пояснює операційна директорка мережі «23 ресторани» Оксана Камінська:
«На площі Ринок ми відпрацювали фантастичні 9 років. За цей час ми суттєво вплинули на кавову культуру міста та увійшли в серця багатьох містян. Щойно закінчився класний літній сезон, теплий навіть в такі складні часи. Ми прийняли рішення, що ГІФу час рухатись і розвиватись далі. Ми закриваємось на площі Ринок і переїжджаємо в іншу локацію. Яку саме — зможемо сказати, щойно будуть узгоджені всі деталі. Це точно буде наступного року, наступний літній сезон ми будемо працювати на новому місці».
Це пов’язано з карантином?
Ні, рішення про переїзд закладу ресторатори прийняли раніше, хоча вони й не планували зачинятись на зиму.
У новому місці стара назва збережеться?
Так.
А що буде зі столами, турками та іншими пам’ятними речами?
У неділю, 18 жовтня, в кав’ярні планують провести гаражний розпродаж, де гості зможуть купити собі на пам’ять щось з улюбленої кав’ярні. Він триватиме з 12:00 до 18:00.
Читайте також:
- Франківські книгарі. Історія книгарні «Під лиликом»
- Пахне смаженим. Як франківська ростерія кави переживала карантин
- Відкрийте вікна. Як франківська мережа «23 ресторани» шукала нові бізнес-моделі в умовах карантину
Дякуємо, що дочитали до кінця! Якщо вам сподобалось, то ви можете підтримати нас і допомогти «Куферу» робити більше матеріалів.
Головне фото: Олександра Сосніна, решта фото надані героями
