Restauracja / Реставрація. Онлайн-мапа довоєнних вивісок Франківська

Минулого року Івано-Франківськ ніби заново звернув увагу на малопомітні старовинні написи на фасадах будинків у середмісті. Завдяки проєкту з дослідження та реставрації старовинних вивісок Івано-Франківська, який отримав грант від Urban Space 100, дві вивіски — на вул. Шевченка, 74 та вул. Січових Стрільців, 17 — відреставрували. Але це були не єдині вивіски, які збереглись.

Де шукати сліди міста, якого вже давно немає — дивіться на мапі «Куфера».

Ресторація Шмідта. Вивіска на музичній школі №2 (вул. Січових Стрільців, 17).

Мапа

Чому їх так мало?

Готуючи матеріал, ми звернулись до Аліни Букіної — тодішньої координаторки проєкту з реставрації вивісок. Вона розповіла, що їхнє дослідження довоєнних стінописів виявило шість таких вивісок, які збереглись у центрі Івано-Франківська. Щоправда, зараз їх стало ще на один менше — вивіска на вул. Сахарова, 19 зникла під шаром тиньку цього року.

Краєзнавець Іван Бондар підтверджує: старовинних вивісок у Франківську і справді залишилось мало. Щоправда, за його словами, їх значно більше, ніж ми думаємо — адже більшість просто сховані за штукатуркою.

Читайте також: Вперед у минуле: як змінився Франківськ за 50 років

«Усі ці вивіски й написи — це була приватна конкуренція. Вони були потрібні для того, щоб заманити клієнта. Тому більшість з них були зроблені іноземними мовами — адже у місті мешкало багато поляків, євреїв. У 1939 все докорінно змінилось: прийшла радянська влада, місто опинилось у нових економічних умовах — не було необхідності в крамницях і реклама як така стала непотрібною. Було достатньо прикріпити зверху вивіску «Гастроном», щоб там купували продукти. Потім прийшли німці, і знищили те, що не замалювали радянські війська», — розповідає краєзнавець.

То ці вивіски втрачені остаточно?

Подібні написи із назвами крамниць, кав’ярень та готелів, написані українською, польською мовами або ідишем можна було зустріти у кожному галицькому місті. На жаль, до сьогодні збереглись не всі.

«Скажімо, у Львові є добре впорядкована система охорона пам’яток. Якщо якийсь напис знаходиться, то він не замальовується, а відновлюється. У Франківську ж, на жаль, панують смаки приватних власників цих будинків, які роблять ремонти, знищуючи ці вивіски», — вважає Іван Бондарєв.

Читайте також: Минуле у кольорі. Нейромережа розфарбовувала старі чорно-білі фото Станіславова

Утім, на думку краєзнавця, відновити ці написи, заховані за штукатуркою, можливо. Треба лише мати бажання:

«Є кілька місць, де під час ремонтів знаходили написи або розписи. Ось, наприклад, у нас є обласна бібліотека для дітей, яка працює у приміщенні польського молодіжного спортивного товариства «Сокіл». Коли робили ремонт, там знайшли старовинний польський герб. Виявилось, що в кожній арці було по гербу. Але вирішили розчистити тільки один. З часу реставрації пройшло 19 років, всі знають, що ці малюнки там є — але ніхто нічого не робить».

Будинок навпроти ринку, на якому збереглись рештки написів. На жаль, напис є дуже пошкодженим і нечитабельним — а відреставрувати його можна лише за умови відновлення всього фасаду

Навіщо нам взагалі їх зберігати?

Якщо колись вивіски мали привертати увагу клієнтів, зараз вони привертають увагу до того, що місту варто переглянути своє ставлення до охорони історичного середовища.

Збереження вивіски часто прямо пов’язане зі збереженням самої будівлі, на фасад якої вона нанесена. Скажімо, напис колишньої кав’ярні Edison (вул. Сотника Мартинця, 4) зберігся доволі непогано. Але, як розповідає Аліна Букіна, сам будинок, за оцінками реставраторів перебуває в аварійному стані і не підлягає реставрації — тож рятувати сам лише напис немає сенсу.

Реставраторка Ірина Гірна, яка працювала над відновленням написів на вулиці Шевченка, казала:

«Наші міста — міста Галичини — мають багато нашарувань: Давній Галич, польська, австрійська, знову польська, єврейська, потім радянська культури. Ми не можемо заперечити місто, яке було збудоване до нас представниками різних національностей, викреслити з нашої історії якийсь її шматок — можемо хіба зробити відповідні висновки. Та в будь-якому випадку, якщо отримуємо у спадок будинки, котрим по 200-300 років, маємо зберегти їх, естетику минулого».

Подібне каже й Іван Бондарєв:

«Не думаю, що ці рекламні вивіски мають зараз мистецьку цінність. Але вони — свідки тієї епохи, що минула і вже не повернеться».

Фото: Андрій Сидорук

Kufer
Вгору